Адвокатам Віталію Жуковському, Костянтину Тітівалову та Віті Шереметі Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області видані доручення №731 від 11.06.2015, №466 від 27.04.2015 та б/н від 2013 року для надання безоплатної вторинної правової допомоги клієнтам у кримінальному провадженні №12012020020000017 від 21.11.2012 р. за призначенням про обвинувачення їх за ст.ст.205, 366, 212, 191, 209 КК України.
Максимальна міра покарання – 12 років позбавлення волі.
За наслідками розгляду даної справи Ковельським міськрайонним судом, клієнтів було повністю виправдано за пред’явленими обвинуваченнями за відсутністю складу кримінальних правопорушень, а кримінальне провадження закрито.
Адвокатам Віталію Жуковському, Костянтину Тітівалову та Віті Шереметі видані доручення №731 від 11.06.2015, №466 від 27.04.2015 та б/н від 2013 року для надання безоплатної вторинної правової допомоги клієнтам у кримінальному провадженні №12012020020000017 від 21.11.2012 р. за призначенням про обвинувачення їх за ст.ст.205, 366, 212, 191, 209 КК України.
Максимальна міра покарання – 12 років позбавлення волі.
За наслідками розгляду даної справи Ковельським міськрайонним судом, клієнтів було повністю виправдано за пред’явленими обвинуваченнями за відсутністю складу кримінальних правопорушень, а кримінальне провадження закрито.
Громадян А., Б., В., органами досудового розслідування обвинувачено в тому, що вони на початку 2009 року, в м. Луцьку, маючи необхідні теоретичні знання та практичні навички в сфері підприємницької діяльності суб’єктів господарювання та їх оподаткування, діючи умисно, переслідуючи особисту корисливу зацікавленість у вигляді одержання незаконних прибутків на постійній основі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних корисливих дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді завдання шкоди охоронюваним законом інтересам держави внаслідок несплати визначених податків та інших платежів, і свідомо бажаючи їх настання, вирішили створити юридичну особу, не для здійснення реальної господарської діяльності, а з метою прикриття подальшої незаконної діяльності.
На думку обвинувачення, громадянини А., Б., В. створили суб’єкт підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, фіктивне підприємництво (ч. 2ст. 205 КК України).
Громадянини А., Б., В. пояснили, що вони всі свої підприємства: ПП «Техстандартпроект», ТОВ «Колсантінг Стандарт» створювали для здійснення фактичних господарських операцій, а не з ціллю їх фіктивного створення, а також вони були приватними підприємцями. У деяких з них вони працювали самі, а в інших – працював штат працівників. Офіс розміщувався в одному приміщенні, де зберігалися всі документи стосовно всіх їхніх підприємств. Між собою громадяни були знайомі, підтримували пов’язані з бізнесом ділові стосунки. Ніякої залежності, підпорядкування чи чогось подібного вони один від одного не мали, оскільки кожен займався своїми справами. Стосовно ПП «Техстандартпроект» вони займалися діяльністю пов’язаною з наданням консультаційних послуг, підшуковували клієнтів, товари, займалися купівлею-продажем лісоматеріалів, будматеріалів, труб та ін. Як посередники не орендували складських приміщень чи транспортних засобів, оскільки товари поставлялися і зберігалися контрагентами. Всю свою діяльність вони проводили прозоро, своєчасно звітувалися та сплачували необхідні платежі. Зауважень до їхньої діяльності з боку держаних органів не було до того часу, коли правоохоронні органи стали перевіряти ТОВ «Медео-Захід», з яким у них були ділові зв’язки та існували реальні господарські операції.
Захисники узгодили з клієнтами правову позицію, яка полягала в тому, що висунуте їм обвинувачення є безпідставним та надуманим, оскільки клієнти завжди діяли в рамках чинного законодавства.
Вони не перебували між собою у будь-якій злочинній змові, як між собою, так і з іншими особами, тим більше не отримували будь-яких коштів від злочинної діяльності, оскільки їм було достатньо займатися легальним, законним бізнесом та від цього мати прибуток. Клієнти вважали себе невинуватим та просили суд їх виправдати за всіма статтями висунутого обвинувачення. Зазначену позицію клієнтів активно підтримували та відстоювали в суді захисники Віталій Жуковський, Костянтин Тітівалов та Віта Шеремета.
Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, аналізуючи докази, які були добуті в ході судового розгляду справи, суд погодився із доводами захисників та вважав, що обвинувачення в скоєні злочинів, стосовно яких було пред’явлено підозру обвинуваченим, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, суд повинні оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ при цьому не має наперед встановленої сили.
З показань обвинуваченого А. слідувало, що його підприємства реально працювали та займалися господарською діяльністю, однак слідчі з податкових та правоохоронних органів перевірку проводили тільки в кабінетах, без реального вивчення ситуації в місцях їх господарської діяльності.
Суд погодився з позицією сторони захисту, що перевірки податкових та правоохоронних органів проводилися поверхово, без належного дослідження та перевірки отриманих даних, з метою повного, всебічного та об’єктивного дослідження інкримінованих фактів а висновки судових експертиз підтверджують лише факт того, що вилучена в ході розслідування комп’ютерна техніка має певні файли, чого не заперечують і обвинувачені, але це ніяк не підтверджує їх винуватості.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчинені злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.
Органи досудового розслідування та прокурор не представили будь-яких доказів того, що громадянин А., мав намір в групі чи самостійно вчинити злочини, чи бути організатором, виконавцем, посібником у незаконних злочинних діях. Не надано доказів його умислу на вчинення корисливих злочинів. Суд також не виявив жодних доказів на підтримку висунутих інших обвинувачень.
Жодним чином ні органом досудового розслідування, ні стороною обвинувачення не доведено і в обвинувальному акті не сформульовано, які саме завідомо неправдиві документи складалися, як одноособово, так і за попередньою змовою між собою, надавалися іншим особам та проводилися по бухгалтерському та податковому обліках підприємств.
За результатами проведеного слідства не встановлено і в обвинувальному акті не сформульовано роль кожного з обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, які на думку сторони обвинувачення вчинялися за їх попередньою змовою, чи організованою групою, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини, мотиви вчинення злочину.
Крім того не було проведено детальне і об’єктивне експертне економічне дослідження господарських операцій причетних підприємств у інкриміновані періоди ухилення від сплати податків на предмет їх реальності або фіктивності, експертні дослідження фінансово-господарської діяльності даних юридичних осіб на предмет дійсності фінансових господарських операцій, укладених з іншими суб’єктами підприємницької діяльності правочинів та похідних первинних бухгалтерських документів, тощо.
Допущені при розслідуванні кримінального провадження вказані порушення є істотними. Зазначена однобічність і неповнота не може бути усунена в суді, а тому провадження підлягає закриттю у зв’язку з виправданням обвинувачених.
Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами по справі докази, колегія суддів прийшла до висновку, що під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не доведено жодного факту з висунутих обвинувачень кожному з обвинувачених, а тому всіх обвинувачених слід визнати невинними, виправдати їх за всіма статтями висунутих обвинувачень та кримінальне провадження щодо них закрити.
15 червня 2016 року Ковельський міськрайонний суд визнав громадянин А., Б.,В. невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) та виправдав їх за відсутністю в їх діях складу вказаних злочинів.
Вирок набрав законної сили, апеляція не подавалась.
