8 липня 2017 року набрав чинності Закон України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів». Прийнятим законом було внесено ряд кардинальних змін що торкнулися розміру аліментів, порядку провадження щодо стягнення аліментів, розпорядження коштами , що надійшли в якості аліментних виплат.
Слід враховувати, що раніше аліменти були часткою від доходу платника, а якщо заробіток був нерегулярним, то гроші стягувалися у фіксованій сумі. Новим же порядком встановлено, що одержувач аліментів самостійно визначає який спосіб стягнення йому вибрати: в частці від заробітку чи у твердій грошовій сумі, мінімальний розмір чи збільшений розмір аліментів. І саме залежно від обраного способу визначається порядок стягнення аліментів в судовому порядку.
Перш за все, слід зазначити, що відтепер мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить ¼ доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. До цього мінімальна виплата дорівнювала 30% прожиткового мінімуму. Аліменти на двох дітей – 1/3 частини всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку .
Для довідки, у 2017 році прожитковий мінімум для дітей
– віком до 6 років: з 1 травня – 1426 грн, з 1 грудня – 1492 гривні;
– з 6 до 18 років – з 1 травня 2017 року – 1777 грн, а з 1 грудня – 1860 гривень.
Якщо той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина обирає стягнення аліментів в мінімальному розмірі (відсоток чи тверда грошова сума), то звернення до суду відбувається за спрощеною процедурою – в порядку наказного провадження, що дозволяє миттєво отримати рішення. Розгляд такої справи відбувається у спрощеному порядку без виклику сторін, на основі поданої письмової заяви та доданих до неї доказів, для підтвердження цих вимог. Судовий збір не справляється.
Для порівняння, раніше позивач мав іти до суду в звичайному позовному провадженні і пройти судову процедуру щодо стягнення аліментів, яка була досить складною та розтягнутою в часі. Оскільки перша неявка відповідача зумовлює відкладення, судді хворіють, перебувають у відпустках чи в нарадчих кімнатах, сторони хворіють, і в підсумку на це витрачається до півроку часу. І поки провадження розглядається, аліменти не отримуються, хоча потім їх присудять з самого початку. Наразі наказне провадження є спрощеною процедурою отримання рішення про присудження аліментів, що дозволяє батькам чи представникам можливість отримати кошти на забезпечення дитини набагато раніше.
Переваги заяви про видачу судового наказу – швидкість розгляду, адже, згідно ст. 102 ЦПК України, у разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог; видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.
Судовий наказ одночасно є виконавчим документом, та на відміну від інших, заява про скасування судового наказу про стягнення аліментів не подається.
Нове законодавство залишило за боржником право після отримання судового наказу, про стягнення аліментів. на звернення до суду з позовом, про зменшення суми аліментів. У такому випадку увесь тягар доказування необхідності зменшення аліментів лягає на їх платника.
У випадку, якщо одержувачем аліментів заявляються вимоги про стягнення аліментів у інших розмірах, ніж зазначено вище, необхідно звертатися до суду з відповідною позовною заявою, зазначивши відповідні обґрунтування та докази, яка буде розглядатися у звичайному порядку в судовому засіданні з участю сторін.
Новелою прийнятих змін є також те, що до обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів (крім таких обставин як стан здоров’я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних осіб, при визначенні розміру аліментів), додалися: наявність рухомого і нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведений джерело походження коштів.
Наприклад, ми знаємо, що платник аліментів має неофіційний дохід, але немає офіційного, або офіційний дохід явно нижчий, а неофіційний набагато більший, стягувач аліментів тепер може в суді довести факт витрат. Якщо платник аліментів їздить на дорогому автомобілі, чи живе в елітній квартирі, їздить на відпочинок за кордон, суд це повинен також врахувати.
Більше того, враховується не тільки факт володіння майном, але і користування ним. Тобто вводиться принцип – винаймаєш квартиру, офіс в центрі міста чи в дорогому торговому центрі або позичив іномарку на деякий час, то і на аліменти знайдуться гроші.
Також необхідно звернути увагу, що відповідно до запроваджених змін змінено правовий режим аліментів: відтепер аліменти є власністю дитини. Раніше нормами Сімейного кодексу прописувалося, що аліменти є власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються. Наразі, ст. 179 Сімейного Кодексу визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Тобто неповнолітні діти (віком від 10 до 18 років) можуть самостійно розпоряджатися своїми аліментами та вирішувати їх долю, відповідно до своїх потреб.
Таким чином, сімейне законодавство в частині стягнення та сплати грошових коштів на утримання дитини було змінено досить суттєво, ми торкнулися лише частини таких змін, але слід визнати, що вони є позитивними та відповідають міжнародним нормам захисту дітей.
