Як незрячій людині знайти роботу? Що робити, коли роботодавці відмовляють? На ці та інші питання у Міжнародний день людей з інвалідністю міркували активісти обласної організації Українського товариства сліпих (УТОС), представники влади та фахівці з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області.
Ініціатор заходу – юрист УТОСу Галина Гродецька розповіла про проблеми, з якими зіштовхуються незрячі буковинці не лише у пошуках роботи, але й у питаннях доступності. «Нещодавно служба зайнятості проводила ярмарок вакансій для людей з інвалідністю, де нам сказали, що працювати незрячі можуть тільки на УТОСі, – розповідає Галина Гродецька. – Можливо варто було би вивчити закордонний досвід працевлаштування людей з вадами зору».
Також з учасниками зустрічі телефоном спілкувалися незрячі буковинки, які нині мешкають і працюють у Білорусі та Молдові. За їхніми словами, для людини з вадою зору найважливіше не бути відірваною з контексту суспільного існування, від народження – і до зрілості. Тоді й роботу знайти легше. Своїм досвідом поділилися також чернівчани – Юрій та Микола, які попри поганий зір працюють відповідно, приватним підприємцем та масажистом.
На думку директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області Аркадія Мунтяну, проблему працевлаштування людей з інвалідністю потрібно вирішувати комплексно і на загальнодержавному рівні. «Ми маємо ламати радянську споживацьку систему і рухатися до цивілізованого світу. Як приклад – правова допомога в Україні. Зараз будь-хто може отримати безкоштовну первинну правову допомогу, а значна категорія громадян (у тому, числі й люди з інвалідністю), ще й вторинну – тобто безоплатне представництво в суді, право на адвоката», – зауважив Аркадій Мунтяну.
На жаль, не прийшли на зустріч ті, кого найбільше очікували організатори – місцеві роботодавці. Тому інклюзивний ринок праці у Чернівцях для людей з вадами зору фактично так і залишається не освоєним.
