Адвокат Наталія Муртазіна, яка діяла згідно з дорученням Ужгородського місцевого центру з надання БВПД від 22.08.2016 р. № 174, – надала безоплатну правову допомогу клієнту, який відноситься до однієї із вразливих категорій згідно ст. 14 Закону України «Про надання безоплатної правової допомоги». Чоловік звернувся до Ужгородського місцевого центру з надання БВПД з приводу надання представництва інтересів у справі про визнання батьківства.
Адвокат провела зустрічі з Клієнтом, вивчила обставини і матеріали справи, підготувала позовну заяву, забезпечила надання БВПД в 4-ох засіданнях суду. Рішенням Ужгородського районного суду Закарпатської області від 21.04.2017 р. в справі № 308/12275/16-ц позов Клієнта було задоволено повністю, а саме:
Визнано Клієнта батьком дитини.
Зобов’язано Ужгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатської області внести зміни про батька дитини до актового запису про народження дитини.
При цьому, суд зазначив наступне:
Клієнт звернувся в суд з позовом до Ужгородського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи: служба у справах дітей Ужгородської РДА, сільська рада Ужгородського району Закарпатської області про визнання батьківства. Позовні вимоги вмотивовані тим, що він, проживав разом з матір’ю дитини однією сім’єю одинадцять років. У них народилася дитина про що виконкомом сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис. Оскільки вони – батьки, шлюбу не укладали, то дитина була зареєстрована в порядку ст. 135 СК України, тобто зі слів матері.
Мати дитини померла у віці 41 рік. Отже, у зв’язку зі смертю матері, дитина залишилася без батьківського піклування, оскільки він не записаний батьком дитини. За цієї обставини дитина набула статусу дитини сироти, внаслідок чого має бути влаштована до однієї із форм влаштування, що передбачено законом.
Чоловік зазначає, що сьогодні він проживає разом з дитиною, виховує та утримує її, щоденно піклується про її здоров’я, харчування, забезпечую всім необхідним для існування, вона його називає батьком, інших осіб, які могли би бути батьком немає. Дана обставина підтверджується довідкою виданою сільською радою. Також, зазначені вище обставини підтверджуються наступними доказами: характеристикою сільської ради, довідкою сільської ради про склад сім’ї, показами свідків, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.
Він бажає та має намір виховувати доньку і надалі. Крім того, він не бажає, щоб його донька була влаштована до інтернату або до чужих людей. Зазначає, що даний спір вирішити в досудовому порядку неможливо, оскільки внесення змін до актового запису передбачено лише за заявами батьків, а мати дитини померла, внаслідок чого вирішення даного спору можливо лише в судовому порядку.
З посиланням на викладене, клієнт просить суд визнати його батьком дитини та зобов’язати Ужгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області внести зміни до актового запису про народження дитини.
Представник відповідача не заперечила проти задоволення позову.
Представник служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації в судовому засіданні вважає за можливе позов задовольнити, оскільки після смерті матері дитині останній надано статус дитини-сироти, що зумовлює необхідність її усиновлення або влаштування до інтернату. Зазначила, що позивачу органом опіки та піклування було дозволено тимчасово залишити проживати у його сім’ї малолітню дитину.
Представник сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомленим.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, та представників третіх осіб, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, матір дитини зазначена в свідоцтві про народження дитини, а батьком позивач. За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження реєстрація народження дитини, проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Мати дитини померла у віці 41 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Статтею 128 СК України регламентовано, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
У пунктах 4 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір’ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім’я та по батькові дитини записано за вказівкою матері. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Як встановлено в судовому засіданні понад тринадцять років до дня смерті матері дитини, тобто в період народження дитини, позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з матір’ю дитини та в цей період у них народилася донька, яка з дня народження проживала разом з позивачем. Вказані обставини, крім наданих у судовому засіданні пояснень позивача, підтверджуються даними довідки сільської ради, з якої вбачається, що позивач проживає, виховує та належно утримує свою дочку, що залишилася сиротою після смерті матері, позивач проживав разом матір’ю дитини до дня смерті матері в незареєстрованому шлюбі, але вели спільне господарство.
Також розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області від 2016 року «Про тимчасове проживання дитини в сім’ї родичів» з урахуванням висновку служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації дозволено позивачу тимчасово залишити проживати у його сім’ї малолітню дитину, якій розпорядженням органу опіки та піклування надано статус дитини-сироти.
З досліджених у судовому засіданні письмових пояснень осіб, справжність підпису яких засвідчено секретарем сільської ради Ужгородського району, слідує, що вказаними особами підтверджено, що позивач дійсно є батьком дитини, проживає разом з дитиною, займається її вихованням з народження по сьогоднішній день. Вказані обставини також підтверджуються довідкою загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів та характеристикою дитини, учениці 1 класу АЗШ І-ІІ ступенів.
Факт перебування позивача з матір’ю дитини в фактичних шлюбних відносинах у зазначений вище період, тобто в період народження дитини, стверджується також даними в судовому засіданні показаннями свідків.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підставні та в судовому засіданні доведені, а тому позов слід задовольнити й визнати позивача батьком малолітньої дитини та внести відповідні зміни в актовий запис про її народження.
Інформація щодо оскарження рішення суду учасниками процесу – відсутня.
Адвокат Наталія Муртазіна,
тел. моб(050) 513-34-59
advokatmurnat@gmail.com
