В умовах війни посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, закладів освіти та охорони здоров’я, продовжують виконувати свої обов’язки з метою забезпечення стабільного функціонування держави. Досить часто в містах, які перебувають під тимчасовою окупацією, окупанти під примусом вимагають від посадових осіб підприємств установ та організацій виконання свої злочинних наказів.
Кримінальним кодексом України визначено, що серед обставин, які виключають злочинність діяння є фізичний або психічний примус.
Тож 13 червня фахівець Зіньківського бюро правової допомоги Сергій Корнійко провів для працівників Зіньківського відділу державної виконавчої служби та Зіньківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, інформаційну годину на тему «Звільнення від кримінальної відповідальності, при вчиненні кримінального правопорушення під впливом фізичного чи психологічного примусу».
“Статтею 40 Кримінального кодексу України встановлено, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу, яка передбачає виключення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у стані крайньої необхідності”. – зазначив юрист в ході свого виступу.
Стаття 40 Кримінального кодексу України охоплює не лише фізичний примус — тортури, тілесні ушкодження, катування, а й психологічний — коли особа за допомогою моральних страждань (наприклад, маніпуляцій з викликаними в особи емоціями страху за власне життя і здоров’я, життя і здоров’я рідних чи близьких, жалю, зневірою) примушується до вчинення дій, які заборонені законом і які особа не бажає виконувати та нізащо б не вчинила за відсутності фактору, який «тисне» на неї.
Питання про наявність чи відсутність обставини, що виключає злочинність діяння, перевіряється у кожному конкретному випадку у ході проведення у встановленому законом порядку перевірки виявленої інформації щодо можливих неправомірних дій особи чи досудового розслідування у кримінальному провадженні, якщо таке розпочато.
