5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” (далі — Закон) від 2 червня 2016 року № 1404-VIII. Керівник Монастириського бюро правової допомоги Галина Джумак надала роз’яснення норм оновленого закону.
Працівник бюро наголосила, що, відповідно до статті 12 Закону, змінилися строки пред’явлення виконавчого документа до виконання, а саме:
-виконавчі документи можуть пред’являтися до примусового виконання протягом трьох років;
– посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган можуть пред’являтися до примусового виконання протягом трьох місяців.
Доцільно нагадати, що виконавчі документи про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо можуть пред’являтися до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Новелою Закону є те, що при виконанні рішень майнового характеру боржник зобов’язаний подати протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці), або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України. При цьому строк для самостійного виконання рішень не встановлюється.
Крім того, відповідно до статті 26 Закону до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру — у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника-¬фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.
Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:
– стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
– обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
– відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
– стягнення аліментів;
– відшкодування майнової та/або моральної шкоди, яку завдали внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Також від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.
У випадку ненадання підтвердження сплати авансового внеску, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.
Відповідно до статті 43 Закону України “Про виконавче провадження” після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Окрім того, важливо зазначити, що з 2017 року примусове виконання рішень буде покладатися не тільки на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), але й, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Приватний виконавець здійснюватиме примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Стаття 7 Закону спрощує процедуру добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів, а саме: виконавчий документ про стягнення періодичних платежів стягувач може самостійно надсилати безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі – підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. При цьому стягувач одночасно з виконавчим документом подає заяву, в якій зазначаються:
1) реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти;
2) прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.
У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.
Серед інших змін — введення Єдиного реєстру боржників, до якого вноситимуться відомості про боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Цей реєстр буде відкритий та розміщуватиметься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно із ст. 9 Закону нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких, з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна, звернувся боржник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, у разі відсутності у них інформації про накладення арешту виконавцем на кошти або майно боржника, зобов’язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій. Також вони зобов’язані в день звернення боржника повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про майно, щодо відчуження якого звернувся боржник.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону та направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Укладення протягом строку, зазначеного в ч. 3 ст. 9 Закону, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Закон також передбачає, що вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечуватиме Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Також відповідно до статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати. У такому випадку виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
