11 квітня 2018 року з метою проведення правопросвітницьких заходів, спрямованих на запобігання безробіттю, головний спеціаліст Талалаївського бюро правової допомоги Аліна Кошка провела семінар для осіб, що перебувають на обліку у відділі сприяння зайнятості в Талалаївському районі.
В ході виступу спеціаліст детально розповіла про переваги легальної зайнятості та відмінності між трудовим та цивільно-правовим договором. Згідно з Конституцією України кожна людина має право на працю, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Чимало громадян живуть днем нинішнім, надаючи перевагу тимчасовим сумнівним вигодам, тому працюють неофіційно, без оформлення трудових відносин. «Тіньова» зайнятість і «тіньова» заробітна плата – це серйозна соціальна та економічна проблема України.
Відповідно до ч.1 статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі ст. 626 ЦКУ Цивільно-правовий договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Найпоширенішими серед ЦПД є договори:
– на виконання робіт (договори підряду);
– на надання послуг.
За трудовим законодавством працівник дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, тобто робочий час встановлюється не особою, яка за угодою має виконувати роботу, а роботодавцем. Працівнику гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо, до трудової книжки вноситься відповідний запис.
За цивільно-правовим договором підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу. У трудовій книжці запис про виконання роботи за не вноситься.
Мета укладання трудового договору — організація процесу праці. Відповідно, предметом є сам процес праці, тобто виконання певної роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. За цивільно-правовим договором процес організації праці залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Оплата роботи. Відповідно до вимог трудового договору роботодавець зобов’язаний регулярно виплачувати заробітну плату за виконану роботу в установлені для її виплати строки, а її розмір не може бути нижче за мінімальну заробітну плату.
Відповідальність сторін. У разі порушення працівником обов’язків трудового договору його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу згідно з актом виконаних робіт. Відповідальність виконавця роботи за порушення цивільно-правовим договором насамперед має встановлюватися самим договором (пеня, штраф тощо). У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.
Охорона праці. У трудових відносинах на роботодавця покладається низка обов’язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору. Так, зокрема, роботодавець зобов’язаний забезпечити працівникові безпечні та нешкідливі умови праці. Крім того, він не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов’язаної із явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про працю.
Соціальне страхування. Статтею 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 року №1105-XIV передбачено, страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Відрядження — це поїздка працівника за рішенням керівника підприємства, установи, організації до іншого населеного пункту для виконання трудових обов’язків поза місцем його постійної роботи. Тобто відрядження існують виключно для працівників (осіб, які працюють на умовах трудового договору).
Гарантії і компенсації при службових відрядженнях для найманих працівників, які працюють на умовах трудового договору, визначено у ст. 121 КЗпП, відповідно до якої працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму жилого приміщення у порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За працівниками, направленими у відрядження, протягом усього часу відрядження зберігається місце роботи (посада).Працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Роботодавці при наданні трудовому договору форми цивільно-правового договору шляхом його укладення, перешкоджають реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, , права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.
На завершення працівник бюро наголосила на можливості звернення за безоплатною правовою допомогою до бюро та ознайомила із Всеукраїнським просвітницьким проектом «Я маю Право!». Всі бажаючі отримали буклети із зазначенням інформації про бюро та роздаткові матеріали «Я маю Право!».
За отриманням консультації та захистом прав звертайтеся до Талалаївського бюро правової допомоги (смт.Талалаївка, вул. Центральна, б. 5, за телефоном (04634) 2-10-73).
Єдиний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.
