Студенти Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ, які навчаються у Школі параюристів, з великим задоволенням включилися в роботу, бо чи не щодня дізнаються більше про роботу системи БПД та новації системи, а під керівництвом досвідченого юриста мають змогу відстежити законодавчі зміни, проаналізувати нормативно-правові документи та навчитися мислити точно й послідовно, не допускаючи протиріч у своїх міркуваннях.
На занятті заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Іпатенко говорила про затримання за підозрою у вчиненні злочину. Вона пояснила, на якій підставі можуть затримати людину, як їй треба діяти під час затримання та яким є порядок затримання за підозрою у вчиненні злочину.
Слід сказати, що положеннями частини 1 статті 8 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Крім того, Олена Вікторівна зауважила, що згідно зі ст. 208 КПК, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
- якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
- якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
- якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, да982вати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Особі, яка затримана у зв’язку з її розшуком компетентним органом іноземної держави для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, роз’яснюється її право надати згоду на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, а також право на відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності у разі надання згоди на її видачу (екстрадицію).
Положеннями частини 1 статті 188 КПК визначено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У подальшому, за результатом розгляду клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, суд у разі задоволення клопотання, виносить ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Відповідно до положень частини 3 статті 190 КПК України ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
- приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
- закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
- добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
- відкликання ухвали прокурором.
Частиною 1 статті 371 Кримінального кодексу України передбачено, що завідомо незаконне затримання або незаконний привід караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.
