назад

Спільне майно подружжя. Поділ спільного майна подружжя

2233

Питання щодо поділу майна між подружжям найчастіше виникають при розірванні шлюбу. Різниця між спільною сумісною і приватною власністю одного з подружжя досить тонка. Що в себе включає спільне майно подружжя та як врегулювати спір щодо цього з цими питаннями найчастіше звертаються громадяни до Другого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Спільною сумісною власністю відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України є майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Тобто будь-які речі придбані з моменту укладення шлюбу вважаються спільним майном подружжя.

Слід звернути увагу, що Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 (далі – Пленум) в абзаці 2 пункту 23 зазначено приблизний перелік майна, яке можна віднести до спільної сумісної власності подружжя. Це  можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.

Поряд з тим в абзаці 2 пункту 24 Пленуму зазначено що, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премій, нагород, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

У випадку, якщо подружжя не дійшло згоди щодо поділу майна всі спори можливо вирішити в судовому порядку.

Виходячи з практики, під час судового розгляду справ про поділ спільного майна подружжя суд враховує такі обставин: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя. Слід наголосити, що кожен випадок індивідуальний.

З метою уникнення в майбутньому конфлікту з приводу розділу майна подружжя існує також практика укладення шлюбного договору (контракту), проте в Україні відсоток укладених шлюбних контрактів незначний. Договір являє собою письмову домовленість, посвідчену нотаріально, між майбутнім подружжям щодо майнових прав.