назад

Стягнення невиплаченої заробітної плати

23 червня 2016 року до Коростенського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин В. для отримання консультацій з трудового законодавства та підготовки процесуальних документів.

Громадянин В. пояснив, що з 09.06.2014 року працював на підприємстві на посаді зварювальника. 17.05.2016 року його було звільнено з роботи за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. На час звільнення, роботодавець мав перед ним заборгованість по виплаті заробітної плати, яку досі не погасив.

Працівник відділу попередньої роботи з клієнтами повідомив гр. В., що питання оплати праці регулюється главою VII Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) та Законом України «Про оплату праці».

Так, ст. 47 КЗпП України покладає на роботодавця обов’язок виплатити працівникові під час звільнення всі суми, що належать йому від підприємства у строки зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок, якщо особа в день звільнення не працювала.

Непроведення власником або уповноваженим ним органом, розрахунку з працівником у вищевказані строки, є підставою для звернення до суду.

Стаття 110 ЦПК України дозволяє пред’являти позови, що виникають з трудових відносин за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (працівника).

Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримання до дня фактичного розрахунку.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України встановлює необмежений строк позовної давності на реалізацію права працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Також поінформовано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Зазначено, що у разі віднесення гр. В. до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, йому буде призначено адвоката для здійснення всіх необхідних дій щодо належного та якісного захисту порушених прав та законних інтересів.