До Самбірського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся пенсіонер з обмеженими можливостями для представництва його інтересів у справі про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
За словами чоловіка, після смерті його матері він успадкував право на земельну частку (пай) розміром 2,05 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину та сертифікатом на її право власності.
Втім, пенсіонер не погоджується з розміром земельної частки, який видали із земель колективної власності його покійній матері, позаяк згідно з проектом роздержавлення і приватизації земель Гординянської спілки власників селянських господарств розмір середньої земельної частки (паю) мав би становити 2,73 га, а не 2,05 га. Тобто, не зрозуміло, якими нормами закону керувалася Самбірська райдержадміністрація, розраховуючи розмір земельної ділянки в даній ситуації. Окрім цього, у 2011 році взамін сертифікату на право на земельну частку розміром 2,05 га клієнт отримав державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею лише 1,6835 га.
Тож, як вважає чоловік, Самбірська райдержадміністрація порушила його право на безоплатну приватизацію землі у розмірах, визначених законодавством, замінивши його право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства – правом на присадибну ділянку (у власності його покійної матері перебувала присадибна ділянка площею 0,36 га, а виходячи з розрахунків, саме на стільки зменшили земельну частку розміром 2,05 га). Саме тому, чоловік вирішив звернутися до суду та відновити своє порушене право.
Для представництва інтересів чоловіка у суді Центр призначив адвоката – Галину Куцалабу, що діє за контрактом з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області.
Важливо зазначити, якими нормами законодавства регулюється питання у цій справі:
– Земельний кодекс України: кожен громадянин має право отримати безоплатно 6 ділянок:
а) для ведення фермерського господарства;
б) для ведення особистого селянського господарства;
в) для ведення садівництва;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах;
ґ) для індивідуального дачного будівництва;
д) для будівництва індивідуальних гаражів (ст. 121 ЗК України);
– основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку, також є рішення суду про визнання права на земельну частку (ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв))»;
– згідно із чинним земельним законодавством, власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення такої частки в натурі, і є дійсними до виділення їхніми власникам земельних ділянок у натурі та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункти 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України).
В результаті, Самбірський міськрайонний суд Львівської області вирішив визнати за позивачем право власності на земельну частку площею 2,73 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в адміністративних межах Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівщини, для ведення фермерського господарства, у порядку спадкування майна його матері.
