Два роки тому Верховна Рада України ухвалила новий порядок реабілітації жертв репресій комуністичного режиму. Що включає нова процедура реабілітації; хто визнається репресованим, а хто – потерпілим; з якими проблемами стикаються українці, які хочуть відновити справедливість; як держава захищає їхні права розповіли представники Херсонської регіональної комісії з реабілітації, обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих та науковці Херсонського державного університету під час прес-конференції у Кризовому медіа-центрі.
Участь у заході також взяли керівники Регіонального центру та Херсонського місцевого центру з надання БВПД у Херсонській області Марина Єлисєєва і Денис Милокостий та начальниця відділу комунікацій та правопросвітництва Лариса Аболончикова.
Відкриваючи захід, голова Херсонської регіональної комісії з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років Дементій Білий розповів про створення Херсонської регіональної комісії з реабілітації, до якої увійшли представники громадськості, Уповноваженого з прав людини, державного архіву, СБУ, поліції, прокуратури і яка за рік своєї роботи розглянула заяви щодо реабілітації тридцяти двох громадян.
Говорячи про введення нової процедури реабілітації, спікер повідомив, що замість комісій з реабілітації при місцевих органах влади в кожній області створені регіональні комісії та Національна комісія з реабілітації, які ухвалюють рішення, а органи місцевого самоврядування видають посвідчення, яке дає право на отримання соціальної допомоги.
Хто визнається реабілітованим та про введення нової категорії «потерпілий від репресій» детально розповіла в.о. завідувача кафедри історії, археології та методики викладання історико-юридичного факультету ХДУ, кандидат історичних наук, доцент Наталія Кузовова.
Так, потерпілими від репресій визнаються чоловік або дружина репресованого, діти та «інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов’язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи». Проте, на потерпілих від репресій не розповсюджуються заходи соціальної допомоги, які передбачені для реабілітованих.
Секретар Херсонської регіональної комісії з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років Оксана Тропіна під час свого виступу зауважила, що кожна людина, яка постраждала від репресій, має право бути реабілітованою та гарантовано користуватися соціальними пільгами у рамках чинного законодавства.
Ми можемо констатувати, що у цьому відношенні Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» відрізняється у гірший бік від аналогічних законів, що діють на території інших пострадянських країн, де соціальна допомога передбачена і для реабілітованих, і для потерпілих від репресій. В результаті, діти, які настраждалися від сталінських репресій не мають жодної допомоги. Репресовані та потерпіли від політичних репресій повинні отримувати державну соціальну допомогу на однакових умовах», – наголосили організатори.
Про проблеми та перешкоди, з якими стикаються члени комісії та наші громадяни, що за радянських часів були незаконно засуджені за національними, релігійними, класовими, соціальними або політичними мотивами, розповів голова правління Херсонської обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих Петро Григорович Славич.
Відтак на місцевому рівні відсутні єдині вимоги до видачі посвідчень, навіть бланків немає. Тим більше, що через два роки після ухвалення нового Закону діє старий бланк посвідчення із старою назвою закону. Все це призвело до масових відмов у видачі посвідчень та наданні соціальної допомоги по всій країні. Частина громадян була вимушена подавати заяви про повторну реабілітацію, що взагалі є знущанням над людьми похилого віку. У Херсонській області, наприклад, таких була третина заявників. Подібна ситуація характерна для всій країни: реабілітовані жертви комуністичного режиму не можуть отримати посвідчень, а отже, й соціальної допомоги.
У Херсонській області ця проблема в цілому була вирішена лише через кілька місяців роботи комісії, завдяки втручанню голови Херсонської облдержадміністрації Юрія Гусєва, який підготував роз’яснення щодо нової процедури видачі посвідчень для всіх органів влади.
І вже є перші досягнення: станом на сьогодні посвідчення отримали реабілітовані громадяни, які мешкають у Херсоні, Білозерському, Генічеському та Високопільському районах.
Але, звичайно, проблеми залишаються. По-перше, частина сільських рад не розуміють особливостей застосування Закону України щодо реабілітації.
По-друге, не збереглися документи тієї пори, а ті, що є, в більшості своїй є сфальшованими сталінськими поплічниками. Перевірка вимагає додаткового часу. Все це робиться на громадських засадах, бо раніше перевірку здійснювали органи прокуратури та міліції, зараз – це обов’язок комісій.
Третє, на сьогодні Національна комісія працює в надзвичайно активному режимі, проводить щомісячні засідання, але заяв з усієї країни є дуже багато, що гальмує розгляд. Громадянам доводиться чекати по кілька місяців. Наприклад, є рішення лише по кожній п’ятій справі з Херсонської області. Інші чекають своєї черги. До речі, всі рекомендації Херсонської регіональної комісії були підтримані Національною комісією.
Також необхідно зазначити, що залишається багато справ громадян, які були репресовані, але й досі ще не є реабілітованими, хоча Радянського Союзу не існує вже майже тридцять років.
Показовою є історія 88-річного Станіслава Романовича Ольшевського, мешканця Зеленопідської об’єднаної громади. Його родину радянська влада у 1935 році під приводом боротьби з так званими бандпосібниками примусово виселила зі Славутського району Вінницької області, де вони постійно проживали, до Ново-Айдарського району Донецької області, позбавивши ще і майна. У 1937 році розстріляли його батька на підставі ст. 54-10 КК УРСР (за контрреволюційну агітацію). Лише через п´ятдесят два роки, у 1989 році, батька реабілітували.
З метою відновити справедливість чоловік два роки тому звернувся до Каховського місцевого центру з надання БВПД з проханням допомогти йому визнати факт політичної репресії по відношенню до себе та його родини сталінським режимом за національними мотивами та отримати статус реабілітованого відповідно до вимог чинного законодавства.
З´ясувавши всі обставини, Каховський місцевий центр з надання БВПД, підготовив та направив заяву до органів місцевого самоврядування, але Каховська районна рада відмовилась у позасудовому порядку розглядати звернення клієнта з формальних підстав, тому місцевий центр уповноважив представляти інтереси клієнта в суді головного спеціаліста відділу представництва Надію Бойко.
Надія Бойко підготувала та подала позовну заяву до Херсонського окружного адміністративного суду в інтересах клієнта. Дослідивши матеріали справи, суд прийняв рішення, яким позовні вимоги клієнта задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність Каховської районної ради неправомірною щодо ненадання громадянину К. статусу реабілітованого та зобов’язано розглянути питання щодо встановлення громадянину К. статусу реабілітованого відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», з вирішенням цього питання на підставі вимог вищезазначеного Закону.
Не погодившись із рішенням Херсонського окружного адміністративного суду, Каховська районна рада подала апеляційну скаргу, за результатами якої П’ятий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу районної ради залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду – без змін.
Як бачимо, у своїй боротьбі за справедливість Станіслав Романович вимушений пройти кілька судових інстанцій. Усі суди вимагали від місцевих органів влади визнати людину реабілітованою. Його визнали, але тепер він не може отримати посвідчення реабілітованого, бо Зеленопідський сільський голова відмовляє йому у цьому праві. Знов йти до суду? Але на це вже немає ні фізичних, ні моральних сил.
Продовжуючи тему захисту прав репресованих осіб, Денис Милокостий пояснив, що реабілітовані особи мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, тобто складення процесуальних документів, представництво інтересів у суді та захист.
Він розповів про чотири випадки, коли до Херсонського місцевого центру з надання БВПД звернулися особи даної категорій з питань перерахунку пенсій.
Варто зауважити, що юристи центру та адвокати Микола Панчук та Валентина Токаленко, які представляли інтереси клієнтів, відстояли права потерпілих у судах першої інстанції та виграли судові процеси. Зараз справи знаходяться в апеляційному суді.
На жаль, апеляції подали ті державні органи, які не хочуть визнавати цих осіб як жертв репресій і тому відмовляють їм у певних соціальних пільгах.
Сумними спогадами поділилися й присутні на зустрічі дві літні жінки – Марія Золотоверха та Тетяна Конопленко, які ще дітьми стали жертвами тоталітарного режиму і разом з батьками були репресовані. Вони розповіли моторошні історії, пов’язані з цим періодом їхнього життя.
Підводячи підсумки роботи, Дементій Білий запропонував історикам та громадським організаціям, які опікуються історичним минулим, допомогти в пошуку забутих жертв комуністичного режиму.
Як це сталося, наприклад, із Олексієм Морозовим. Це один із керівників міської міліції за часів Української народної республіки, який був репресованим, а його ім’я сьогодні зовсім не відоме.
Ми чекаємо від народних обранців однакового ставлення як до реабілітованих жертв репресій, так й тих, хто постраждав від репресій. Цих людей залишилося дуже мало, і вони потребують відновлення справедливості. Важливо нарешті, на третьому році дії нової редакції Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», щоб органи соціального захисту розробили інструкції, зразок посвідчення та єдині стандарти надання посвідчень реабілітованим. Ми також закликаємо органи місцевого самоврядування розглянути питання соціальної допомоги тим, хто постраждав від репресій, але не має права на соціальну допомогу», – наголосили організатори.
