До Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася жінка, з якою при звільненні не розрахувалося підприємство, де вона раніше працювала. Наказом місцевого центру клієнтці призначили адвоката Ігоря Худого (доручення № 15 від 3 лютого 2016 р.). Він підготував позов про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку.
У позовній заяві адвокат зазначив, що 18 травня 2015 р. його клієнтка за власною ініціативою звільнилася з ТзОВ «Подільська веселка». Проте підприємство з нею не розрахувалося, заборгувавши 3100 грн заробітної плати. Зважаючи на це, позивачка просить стягнути з відповідача 3100 грн заборгованості із заробітної плати та середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 45772 грн 27 коп.
Оскільки представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився і про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце слухання його поінформували належним чином, суд розглядав справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Як вдалося з’ясувати під час судового розгляду, при звільненні позивачки розрахунок з нею проведено не було, через що утворилася заборгованість із заробітної плати за період з 01.12.2014 р. по 18.05.2015 р. в сумі 12416,07 грн. Однак протягом жовтня-листопада 2015 року відповідач частково погасив заборгованість, не виплативши 3100 грн.
Згідно з нормами Кодексу законів про працю України (ст.ст. 116, 117), якщомає місце затримка у виплаті заробітної плати позивачу при звільненні і розмір невиплаченої заробітної плати не заперечується відповідачем, відповідач повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У цьому випадку середній заробіток за час затримки виплати, розрахований відповідно до вимог законодавства, мав би становити 46 тис. грн.
Зважаючи на приписи законів та враховуючи аргументи, наведені адвокатом, Кам’янець-Подільський міськрайонний суд своїм рішенням від 29 серпня 2016 року вирішив позов частково задовольнити і стягнути з ТзОВ «Подільська Веселка» на користь позивачки 3 100 грн заборгованості із заробітної плати та 45 772 грн компенсації за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням податків, зборів і обов’язкових платежів.
Роз’яснення. Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст. 117 зазначеного Кодексу на момент припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
У п. 25 Постанови Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” (далі Постанова ВСУ №13), визначено, що непроведення розрахунку із працівником у день звільнення або, якщо в цей день він був відсутній на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
У п. 21 Постанови ВСУ №13 встановлено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід роботи відповідно до Порядку обчислення середньої зарплати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №1995 №100 (з наступними змінами та доповнення, далі — Постанова №100).
Відповідно до абзацу третього п. 2 розділу ІІ Постанови №100, в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої зарплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на доплати, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІІ Постанови №100 при обчисленні середньої плати у всіх випадках її збереження включається: основана заробітна плата, доплати і надбавки, премії тощо.
Відповідно положень п. 8 розділу ІV Постанови №100, у разі коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.
* * *
Якщо Ви або Ваші знайомі зіткнулися з правовими проблемами, нагадаємо, що вразливим категоріям громадян держава гарантує безоплатну вторинну правову допомогу. Щоб отримати таку допомогу, необхідно звернутися до місцевого центру з надання БВПД або у бюро правової допомоги.
Хмельницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (територія обслуговування — Хмельницький, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Летичівський, Старосинявський, Ярмолинецький райони там. Хмельницький). Адреса: м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 75, 2 поверх. Тел. 0382 65-77-88.
Кам’янець-Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (територія обслуговування Кам’янець-Подільський, Дунаєвецький, Новоушицький, Чемеровецький райони та м. Кам’янець-Подільський). Адреса: м. Кам’янець-Подільський, вул. Пушкінська, буд. 44. Тел. 03849 5-01-59.
Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (територія обслуговування — Старокостянтинівський, Красилівський, Теофіпольський райони та м. Старокостянтинів). Адреса: м. Старокостянтинів, вул. Миру, буд. 1/2, 1 поверх. Тел. 03854 4-54-75.
Шепетівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (територія обслуговування — Шепетівський, Білогірський, Ізяславський, Полонський, Славутський райони та міста Шепетівка, Нетішин і Славута. Адреса: м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 44. Тел. 03840 4-00-15.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги — 0-800-213103.
