Земельна реформа в Україні не завершена, а в умовах воєнного стану запитань щодо правочинів із землею у громадян лише побільшало. Тому юристи Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги продовжують правопросвітницьку роботу в межах реалізації проєкту «Програма прискорення приватних інвестицій у сільське господарство», інформуючи насамперед мешканців сіл про їхні права в сфері земельних відносин.
«У сільській місцевості земельні питання завжди на часі, навіть попри запровадження воєнного стану, наслідком чого стало внесення низки змін до земельного законодавства. Важливо, щоб селяни знали про новації і розуміли, як мають діяти в різних ситуаціях. Наприклад, коли хочуть здати свою ділянку в оренду», – зауважив завідувач Красилівського бюро правової допомоги Валентин Галюк під час зустрічі з жителями Антонінської селищної громади.
У розмові з юристом землевласники і землекористувачі дізналися, що законодавець вніс низку змін до законодавства в сфері земельних правовідносин під час війни. Йдеться, зокрема, про такі:
- автоматично поновлюються на один рік дії договорів оренди землі сільськогосподарського призначення всіх форм власності;
- спрощено процедуру передачі в оренду земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- забороняється безоплатна передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення та надання дозволів на розробку проєктів землеустрою та землевпорядної документації.
Завершальну частину зустрічі присвятили обговоренню питань, що безпосередньо стосуються життя в умовах воєнного часу. Юрист проінформував мешканців громади про відповідальність за статтею 40 Кримінального кодексу України.
«Під час війни можливі випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так. Виникає запитання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну цими вчинками шкоду?» – звернувся Валентин Галюк до присутніх.
Відтак фахівець бюро пояснив, що відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
