Ольга — внутрішня переселенка з Маріуполя. У рідному місті вона працювала артисткою драматичного театру. А з перших днів повномасштабного вторгнення рф ховалася у театрі від бомбардувань ворожої авіації. 16 березня 2022 року внаслідок теракту рф театр було знищено.
Ольга вирішила евакуйовуватися на підконтрольну Україні територію. Спочатку Ольга перемістилася на Одещину, а потім до Черкас.
Весь цей час жінка намагалася вирішити проблемні питання зі своїм роботодавцем.
Так, на період воєнного стану з 6 травня 2022 року на підприємстві, де працювала Ольга, оголошений простій, а з 1 червня 2022 з жінкою призупинили дію трудових відносин до відновлення можливості виконувати посадові обов’язки в повному обсязі або завершення воєнного стану в Україні.
Проте з 1 березня по 5 травня 2022 року їй не виплачували заробітну плату.
Адміністрація стверджувала, що театр знаходився на території активних бойових дій, а 16 березня 2022 року його будівля повністю зруйнована, пошкоджене майно та втрачені первинні документи бухгалтерського обліку. Крім цього, наголошували, що Ольга не виконувала своїх професійних обов’язків, отож у роботодавця не виникло обов’язку для нарахування та виплати їй заробітної плати.
А через те, що підприємство не розірвало трудовий контракт з артисткою, як це вимагає трудове законодавство, для подальшого працевлаштування, вона вимушена була звертатися з заявою про звільнення до центру зайнятості. Так їй вдалося розірвати трудовий контракт, а потім влаштуватися на роботу до Черкаського театру.
Щоб захистити свої трудові права і домогтися виплати заборгованої заробітної плати, Ольга звернулась до Черкаського бюро правової допомоги.
Юристи роз’яснили клієнтці, що законодавчо визначено пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами. Більше того, норми трудового законодавства не передбачають підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.
Отож, враховуючи, що роботодавець Ольги не виплатив їй заробітну плату в повному обсязі, можна стягнути всі належні їй кошти в судовому порядку.
Жінка має статус внутрішньо переміщеної особи, а отже і право на безоплатну вторинну правничу допомогу (допомогу із зверненням до суду).
Представляти її інтереси у суді доручили адвокатці, що співпрацює з системою БПД, Людмилі Гончар. Вона проаналізувала всі обставини справи і склала позовну заяву до суду про стягнення заробітної плати.
Суд задовольнив позовні вимоги клієнтки частково. Вирішив стягнути з підприємства заробітну плату за період березень-травень 2022 року з відрахуванням обов’язкових платежів. Оскільки відповідач по справі не надав належних доказів неможливості видання наказу про оголошення простою або зупинення дії контракту з позивачкою до травня 2022.
Проте не задовольнив вимогу стягнути з підприємства компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, оскільки на тимчасово окупованій території особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії) — відповідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Аналогічних висновків дійшов і суд апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: №712/453/23.