Пан Степан звернувся до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ще у 2018 році. Його історія непоодинока. У 1981 році одружився і разом з дружиною став жити у будинку її батьків в одному із сіл Сокальщини. За документами, одноосібною власницей будинку є дружила пана Степана. Однак стосунки у подружжя не склалися. У серпні 2018 року дружина звернулася до суду з позовом, у якому вимагала виселення на той час ще її законного чоловіка з будинку. Жінка мотивувала це тим, що спільне проживання з чоловіком стало нестерпним, а рішення суду про розлучення ще не було – справа перебувала на розгляді.
Після зустрічі з адвокатом Олегом Гуменюком, який вступив у справу за дорученням Червогоградського місцевого центру з надання БВПД, та узгодження правової позиції з паном Степаном, було вирішено звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання чоловіком права проживання та користування спірним будинком. Аргументами адвоката стало те, що пан Степан після одруження був прописаний у будинку і проживав до цього часу. Окрім того, був членом сім`ї власниці будинку, а факт розірвання шлюбу не позбавляє його права користування спірним будинком.
До того ж, за період перебування у шлюбі чоловік за власні кошти відремонтував будинок, добудував ґанок та господарські будівлі, огорожу. Як результат – домогосподарство зросло у вартості та набуло сучасного вигляду. На той час ще дружина пана Степана не надала доказів того, що він руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням. Іншого житла чоловік не має, будинок є його єдиним місцем проживання. Втім, суд позбавив чоловіка права користування будинком.
Однак пан Степан, за підтримки адвоката, не погодився з таким рішенням. В апеляційній скарзі клієнт зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення Сокальського районного суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні позову дружини.
У серпні 2021 року сторони подали до суду заяву про затвердження мирової угоди. Вони дійшли спільної думки про можливість закінчення розгляду багаторічного спору миром і укладенням мирової угоди на наступних умовах:
- Колишня дружина сплачує панові Степану 4 000 доларів США, що станом на день укладення мирової угоди становило згідно з курсом НБУ 106 680 гривень, як компенсацію його частки у спільному майні подружжя.
- Факт отримання коштів підтверджується виданою розпискою.
- Позивач у зв`язку з отриманням вищезазначеної суми коштів відмовляється від права проживання у будинку і права користування ним.
- Протягом двадцяти календарних днів з моменту затвердження судом мирової угоди останній знімається в установленому порядку з реєстрації у вказаному будинку та забирає усі свої особисті речі (одяг та предмети домашнього вжитку, які належать виключно йому).
- Відмова від права проживання у вказаному будинку та користування цим житлом є остаточною та унеможливлює в майбутньому подачу заяви про поділ спільного майна подружжя.
Колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до задоволення. Підстави для відмови у затвердженні мирової угоди відсутні. Тож суд постановив:
- Заяву про затвердження мирової угоди задовольнити.
- Затвердити мирову угоду у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні майном; зустрічним позовом про визнання права на проживання та користування будинком.
- Рішення Сокальського районного суду Львівської області визнати нечинним.
- Провадження у справі закрити.
Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень № 454/2328/18