Громадянин М. обвинувачувався у тому, що, будучи засудженим у 2014 році за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робот, відмовився від відбування даного покарання на одному з комунальних підприємств, а також неодноразово порушував обв’язки щодо явки на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. За ч. 2 ст. 389 КК України йому загрожувало покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. У суді громадянин М. заявив клопотання про забезпечення йому захисника за рахунок держави. Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області було призначено адвоката Олександра Вознюка (доручення №021-0000249 від 16.02.2016).
Зустрівшись з клієнтом, адвокат з’ясував, що той дійсно не відбував призначеного судом покарання. Але причиною цього було те, що на комунальному підприємстві йому не надали можливість виконувати роботи після 17:00, тобто у вільний від основної роботи час. Крім того, йому відмовили у проведенні медичного огляду, видачі спеціального одягу та захисних засобів. З цього приводу він неодноразово звертався до керівництва підприємства та кримінально-виконавчої інспекції, однак на його вимоги ніхто не реагував. Узгодивши правову позицію, адвокат долучився до захисту.
За клопотанням сторони обвинувачення було допитано ряд свідків – працівників КП та КВІ. Вони підтвердили, що громадянин М. дійсно з’явився на підприємство, однак відмовився виконувати роботи, мотивуючи це відсутністю належних умов праці. Однак вказані причини були визнані неповажними.
Крім цього, прокурором було надано велику кількість письмових доказів, серед яких – облікова картка засудженого, вирок суду, довідка про ознайомлення з порядком відбування покарання, підтвердження прибуття на підприємство у визначений час, повідомлення про невиконання робіт та інші. Також були долучені виконана слідчим фототаблиця про наявність на КП інвентарю, а також протоколи огляду місця події, відповідно до яких громадянин М. відсутній у денний час на місці основної роботи, де здійснює підприємницьку діяльність.
Адвокат наполягав на відсутності у діях клієнта складу злочину. Так, згідно з Кримінально-виконавчим кодексом та Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19.12.2003, громадські роботи полягають у виконанні засудженими особами у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. У залежності від часу роботи (навчання) засудженої особи на основній роботі та режиму роботи підприємства за місцем відбування покарання власником підприємства щомісячно складається графік відбування громадських робіт та заповнюється табель виходу на роботу. У той же час, стороною обвинувачення не надано графік виходу особи, до якої застосовано громадські роботи, та визначення видів зазначених робіт на підприємстві.
Також у діях громадянина М. не вбачається умислу щодо ухилення від відбування покарання. Останній не відмовлявся виконувати громадські роботи, а вимагав належних умов праці, і це підтверджувалось його численними письмовими зверненнями до керівництва КП та КВІ.
Адвокат звернув увагу і на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які данні про визначення слідчого, який мав би здійснювати досудове розслідування. Таким чином, процесуальні та слідчі дії мають бути визнані недопустимими доказами.
Суд врахував доводи адвоката. Протоколи огляду місця події та фототаблиця визнані недопустимими доказами. Також суд погодився з відсутністю у діях громадянина М. складу злочину та повністю його виправдав. З текстом вироку можна ознайомитись тут.