Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. На жаль, батьки не завжди гідно поводяться по відношенню до дітей, зловживають своїми правами або ухиляються від виконання батьківського обов’язку. За таких обставин дитина не може стати повноцінним членом суспільства та отримати «зразок» соціальної поведінки. Етичні норми та моральні цінності зачасту змінюються на псевдоавторитети дитини.
До Кременецького місцевого центру звернулася громадянка К., з проблемою неможливості отримання соціальних виплат на дітей. Після смерті матері законним представником двох неповнолітніх дітей залишився батько. Жодних дій зі сторони біологічного батька в інтересах дітей не вчинялось. Фактично опікувалась дітьми їхня двоюрідна сестра. Проте батько користувався усіма державними гарантіями в тому числі отримував пенсію по втраті годувальника та інші соціальні виплати, що призначались на потреби дітей. Однак, жодного разу дітей не бачивши, батько використовував отримані кошти на власні невідомі потреби.
У школі діти постійно перебувають у «групі ризику», а їх сім’я належить до таких, які знаходяться у складних життєвих обставинах. Зокрема, батько жодного разу не відвідав навчальний заклад, не цікавиться шкільними досягненнями та поведінкою дітей, їх психологічним станом та матеріальним становищем. Фактично з першого класу і дотепер виховання та матеріальну підтримку дітей здійснювали бабуся, тітка та сестра. Вони взяли на себе виконання батьківських обов’язків: постійно відвідують школу, спілкуються з педагогами та адміністрацією, забезпечують матеріальне та моральне благополуччя дітей.
З метою захисту права дітей на належне батьківське виховання та гідні умови проживання фахівцем місцевого центру Іриною Бурченюк, підготовлено та подано заяву до суду про позбавлення батьківських прав батька неповнолітніх дітей та встановлення над ними опіки.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
Закон встановлює, що здійснення батьками своїх прав та обов’язків мають грунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологовогобудинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Рішенням Кременецького районного суду від 22.05.2018 року позов було задоволено. Тепер опікун зможе направити кошти що виділяються державою на дітей на справжні їхні потреби.