15.04.2015 на адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області надійшла ухвала Голопристанського районного суду про призначення захисника обвинуваченому Я., оскільки той перебуває на обліку у лікаря-невропатолога, а також не має коштів для оплати послуг захисника. У день надходження ухвали Центр видав доручення № 021-0000646 адвокату БЛОНСЬКОМУ Денису Миколайовичу для здійснення захисту за призначенням.
Я. звинувачувався у тому, що разом зі своїм сином здійснив незаконну порубку п’яти акацій у лісосмузі. Слідчим були вилучені речові докази – бензопила та автомобіль з причепом. Санкція ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України передбачає в якості покарання в тому числі позбавлення волі на строк до 3-х років, а сам злочин за тяжкістю є злочином середньої тяжкості.
Ознайомившись з матеріалами провадження, адвокат звернув увагу на те, що протокол огляду місця події, в ході якого були вилучені речові докази, не був внесений до реєстру матеріалів. Також у справі не призначалась експертиза щодо встановлення розміру збитків в результаті незаконної порубки.
У судовому засіданні обвинувачені свою вину визнали. Однак, адвокат звернув увагу на те, що інші докази фактично відсутні через недбалість слідчого і прокурора, а визнання вини не може бути покладено в основу обвинувального вироку. Суд погодився з доводами захисника і виніс виправдувальний вирок щодо Я. та його сина.
З текстом вироку можна ознайомитись за цим посиланням.
Прокурором була подана апеляційна скарга, в якій порушувалося питання про скасування вироку щодо виправданих осіб з одночасним призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Апеляційного суду Херсонської області встановила, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не було надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про те, що обвинувачені своїми діями заподіяли істотну шкоду і тим самим вчинили злочин, передбачений ст. 246 КК України.
В ухвалі апеляційного суду зазначено, що суд правильно визнав, що обвинувачення у вчиненні зазначеного злочину не може ґрунтуватися лише на показаннях обвинувачених про визнання ними своєї вини, оскільки вони не підтверджуються сукупністю доказів, які зібрано у кримінальному провадження, і жоден доказ не має наперед встановленої сили, що передбачено положеннями ст. 94 КПК України при оцінці доказів. Тому, проаналізувавши дослідженні докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність винуватості осіб у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України.
Апеляційним судом виправдувальний вирок був залишений без змін, про що 08.07.2015 винесено ухвалу.
З текстом вироку можна ознайомитись за цим посиланням.