Доручення № 1025 від 15.09.2015.
кримінальне провадження №11-кп/789/223/15.
Адвокат Шлапак Микола Якович.
Адвокат Шлапак М.Я. був залучений апеляційним судом Тернопільської області для здійснення захисту за призначенням неодноразово судимого К., який обвинувачувався у вчиненні ряду злочинів, серед яких закінчений замах на вчинення умисного вбивства двох осіб (ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України – замах на умисне вбивство двох або більше осіб — особливо тяжкий злочин, за який передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі), умисне спричинення легких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 125 КК України) та незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами (ч. 1 ст. 263 КК України).
Вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2015 року К. був засуджений за вказані злочини та йому призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді одинадцяти років позбавлення волі.
Якби не професійні дії досвідченого, одного з найстарших адвокатів Тернопільського регіонального центру, який неодноразово підтверджував свій професіоналізм на сторінках корпоративного Дайджесту системи БПД блискуче завершеними процесами, то К. довелося б ще доволі таки довго знаходитись в місцях позбавлення волі за один з найтяжчих злочинів нашого кримінального закону – умисне вбивство двох і більше осіб, якого той не вчиняв.
Не зважаючи на те, що захисник Шлапак М.Я. був залучений лише для захисту на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, це не зашкодило йому детально вивчити всі обставини справи і гідно провести захист обвинуваченого К. в суді.
Так, захисником в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доведене, що у К. не було умислу на вбивство потерпілих Щ. та Ч., що зроблені ним постріли в потерпілих з пістолету «STALKER-MOD. 915- S», який був споряджений еластичними кулями з гуми «несмертельної дії», тому завідомо для обвинуваченого не могли спричинити смерті потерпілих. Крім того адвокатом відмічено, що залишаючи місце злочину К. усвідомлював, що потерпілі залишилися живі і, за обставинами справи, ніщо не заважало йому в той чи інший спосіб довести свій умисел на позбавлення життя (як би такий існував) до кінця, при цьому припинив злочинні дії за відсутності перешкод для їх продовження в той чи інший спосіб.
Колегія суддів, що розглядала справу, погодилась з доводами захисника і визнала, що в діях обвинуваченого К. був відсутній умисел на умисне вбивство потерпілих, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив умисність дій К. щодо спричинення потерпілим Щ. та Ч. легких тілесних ушкоджень, в чому й визнав його винним і призначив за цей злочин покарання у вигляді обмеження волі.
Таким чином, ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 04 листопада 2015 року змінено вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2015 року та засуджено К. за ч. 2 ст. 125 КК України до двох років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів (доведеність яких в апеляційному порядку не оскаржувалась) К. призначено остаточне покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі (замість одинадцяти років позбавлення волі за вироком суду першої інстанції).