назад

Повернення судом матеріалів справи на додаткове розслідування

Адвокат Радько Юрій Миколайович.
Доручення № 816 від 9.10.2013.
Провадження № 0101100991.

Кваліфікація діяння: ч.2 ст.190 КК України (санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі до 3 років), ч.2 ст.121 КК україни (санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років), ч.4 ст.187 КК України (санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років).

Адвокат Юрій Радько вступив у справу на стадії судового розгляду, коли його підзахисний з 23.11.2011 утримується в Черкаському СІЗО.

Ця справа черговий раз надійшла на розгляд до суду першої інстанції після скасування апеляційним судом Черкаської області двох попередніх обвинувальних вироків відносно К.В.В. винесених цим же судом.

К.В.В. обвинувачується у тому, що він повторно, 30.09.2011 близько 20 год.00 хв. в м. Умані шляхом обману заволодів мобільним телефоном громадянина Л.В.П., завдавши цим потерпілому матеріальні збитки.

Він же, 06.11.2011 близько 01.45 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку, розташованого м. Черкаси, під час вчинення розбійного нападу умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження М.Б.В., від яких настала смерть останнього.

Він же, 06.11.2011 близько 01.45 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку, розташованого м. Черкаси, під час вчинення розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, під час якого заволодів майном, що на праві приватної власності належало М.Б.В. – мобільний телефон та грошові кошти в сумі 200 грн., після чого з місця злочину зник, чим завдав потерпілому значного матеріального збитку.

Обвинувачення за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 121 ч. 2, ч. 2 ст. 187 КК України переважно ґрунтувались на протоколі явки з повинною К.В.В. та його особистому зізнанні під час проведення в перші декілька днів досудового розслідування за його участю слідчих дій, під час яких не було забезпечено права особи на захист. Не було дотримано на досудовому слідстві також і визначеної КПК України (1960 р.) правової процедури при збиранні та перевірці інших отриманих доказів обвинувачення.

До передачі кримінальної справи до суду, крім інших процесуальних порушень, однобічності та неповноти досудового слідства, не було навіть оглянуто місце події, а також в остаточному обвинуваченні не висунуте обвинувачення за ч.2 ст. 190 КК України, що по змісту не відповідало обвинувальному висновку.

Отримані ж за таких обставин докази не могли вважатись належними та за розумним сумнівом доводити вину К.В.В. у вчиненні інкримінованих йому 2-х вище зазначених тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Відповідно до вимог ст. 276 КПК України ( 1960 р.), коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред’явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.

У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно зв’язане з початковим і окремий розгляд їх не можливий, вся справа повертається для додаткового розслідування.

На думку адвоката, надані стороною обвинувачення та дослідженні судом матеріали справи та докази лише підтверджували наявність вище наведених істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, що не могли бути виправлені в судовому засіданні, як і проведення безпосередньо в суді допиту зазначених в обвинувальному висновку потерпілих та свідків, прибуття яких до суду протягом очевидно нерозумного строку не могли забезпечити ні органи міліції, що розслідували цю справу, ні прокурор, як і не могли виконати численні ухвали суду з цього приводу.

Враховуючи, що вище зазначені недоліки та порушення свідчили про істотну неповноту та неправильність досудового слідства, що не могли бути усунуті в судовому засіданні, керуючись положеннями ст.ст. 276, 281,266 КПК України, після дослідження всіх наданих судом доказів Юрій Радько заявив клопотання про повернення судом цієї справи по обвинуваченню його підзахисного на додаткове розслідування.

В результаті проведеної роботи захисника, взявши до уваги його аргументи постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.11.2015 у справі № 1-17/12 в цій частині подане клопотання задоволено, тобто кримінальну справу по обвинуваченню К.В.В. повернуто на додаткове розслідування.

Адвокат Радько Юрій Миколайович.
Доручення № 816 від 9.10.2013.
Провадження № 0101100991.

Кваліфікація діяння: ч.2 ст.190 КК України (санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі до 3 років), ч.2 ст.121 КК україни (санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років), ч.4 ст.187 КК України (санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років).

Адвокат Юрій Радько вступив у справу на стадії судового розгляду, коли його підзахисний з 23.11.2011 утримується в Черкаському СІЗО.

Ця справа черговий раз надійшла на розгляд до суду першої інстанції після скасування апеляційним судом Черкаської області двох попередніх обвинувальних вироків відносно К.В.В. винесених цим же судом.

К.В.В. обвинувачується у тому, що він повторно, 30.09.2011 близько 20 год.00 хв. в м. Умані шляхом обману заволодів мобільним телефоном громадянина Л.В.П., завдавши цим потерпілому матеріальні збитки.

Він же, 06.11.2011 близько 01.45 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку, розташованого м. Черкаси, під час вчинення розбійного нападу умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження М.Б.В., від яких настала смерть останнього.

Він же, 06.11.2011 близько 01.45 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку, розташованого м. Черкаси, під час вчинення розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, під час якого заволодів майном, що на праві приватної власності належало М.Б.В. – мобільний телефон та грошові кошти в сумі 200 грн., після чого з місця злочину зник, чим завдав потерпілому значного матеріального збитку.

Обвинувачення за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 121 ч. 2, ч. 2 ст. 187 КК України переважно ґрунтувались на протоколі явки з повинною К.В.В. та його особистому зізнанні під час проведення в перші декілька днів досудового розслідування за його участю слідчих дій, під час яких не було забезпечено права особи на захист. Не було дотримано на досудовому слідстві також і визначеної КПК України (1960 р.) правової процедури при збиранні та перевірці інших отриманих доказів обвинувачення.

До передачі кримінальної справи до суду, крім інших процесуальних порушень, однобічності та неповноти досудового слідства, не було навіть оглянуто місце події, а також в остаточному обвинуваченні не висунуте обвинувачення за ч.2 ст. 190 КК України, що по змісту не відповідало обвинувальному висновку.

Отримані ж за таких обставин докази не могли вважатись належними та за розумним сумнівом доводити вину К.В.В. у вчиненні інкримінованих йому 2-х вище зазначених тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Відповідно до вимог ст. 276 КПК України ( 1960 р.), коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред’явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.

У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно зв’язане з початковим і окремий розгляд їх не можливий, вся справа повертається для додаткового розслідування.

На думку адвоката, надані стороною обвинувачення та дослідженні судом матеріали справи та докази лише підтверджували наявність вище наведених істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, що не могли бути виправлені в судовому засіданні, як і проведення безпосередньо в суді допиту зазначених в обвинувальному висновку потерпілих та свідків, прибуття яких до суду протягом очевидно нерозумного строку не могли забезпечити ні органи міліції, що розслідували цю справу, ні прокурор, як і не могли виконати численні ухвали суду з цього приводу.

Враховуючи, що вище зазначені недоліки та порушення свідчили про істотну неповноту та неправильність досудового слідства, що не могли бути усунуті в судовому засіданні, керуючись положеннями ст.ст. 276, 281,266 КПК України, після дослідження всіх наданих судом доказів Юрій Радько заявив клопотання про повернення судом цієї справи по обвинуваченню його підзахисного на додаткове розслідування.

В результаті проведеної роботи захисника, взявши до уваги його аргументи постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.11.2015 у справі № 1-17/12 в цій частині подане клопотання задоволено, тобто кримінальну справу по обвинуваченню К.В.В. повернуто на додаткове розслідування.