Обвинувачений гр. Ш. у період випробування вчинив новий злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України.
Захисник обвинуваченого Ш. звернулася до суду з клопотанням про звільнення Ш. від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.4 ст.309 КК України та закриття кримінального провадження про обвинувачення Ш. за ч.1 ст.309 КК України, оскільки обвинувачений мав залежність від вживання канабіноїдів, проте добровільно пройшов курс лікування від наркотичної залежності.
Прокурор заперечив проти задоволення даного клопотання, вказавши на недопустимість застосування положень ч. 4 ст. 309 КК України, так як злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України вчинено Ш. під час випробувального терміну, і є порушенням умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Заявляючи клопотання, захисник виходила з наступного.
За ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 4 ст.309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії,звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України.
Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності, визначена ч. 4 ст. 309 КК України, є спеціальною, яка зобов’язує суд здійснити таке звільнення за умови наявності всіх обставин, зазначених у даній нормі. На це вказує і Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12.
Суд, вирішуючи питання про звільнення Ш. від кримінальної відповідальності, з’ясував, що Ш. дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, звертався до лікувального закладу добровільно, а не вимушено, тобто ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, та повністю пройшов курс лікування. В судовому засіданні Ш. дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України та на закриття кримінальної справи з цієї підстави.
Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, є обов’язком суду і тому той факт, що Ш. вчинив цей злочин під час іспитового строку, не впливає на закриття кримінальної справи з підстави, яка прямо визначена в Особливій частині КК України (спеціальна норма), а посилання на ст.75 КК України у даному випадку є некоректним.
Таким чином, суд погодився з доводами захисника та задовольнив його клопотання. Ухвалою Тернопільського міськрайсуду від 17.04.2014 року Ш. було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження закрито.
Вказана ухвала стороною обвинувачення в апеляційному порядку не оскаржувалась.