Григорію — 64 роки. Чоловік народився на Сумщині і постійно жив на території України. У 1977 році отримав паспорт громадянина СРСР, який згодом загубив, а паспорт громадянина України так і не отримав.
Коли Григорій звернувся до Управління Державної міграційної служби в Сумській області для оформлення паспорта, йому відмовили — було неможливо встановити належність чоловіка до громадянства України.
Потрібно було звертатися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або факту проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року, щоб підтвердити належність до громадянства.
По допомогу чоловік звернувся до системи БПД — Путивльського бюро правової допомоги.
Оскільки чоловік не має документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, він має право на безоплатну допомогу із зверненням до суду з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів.
Представництво інтересів клієнта у суді доручили юристці Ганні Піюк.
«Встановлення факту постійного проживання на території України має для Григорія юридичне значення, оскільки дає можливість отримати паспорт громадянина України. Без встановлення цього факту в судовому порядку він позбавлений можливості підтвердити громадянство України», — зазначає юристка.
Вона допомогла Григорію зібрати докази для підтвердження факту постійного проживання на території України, склала та подала до суду позовну заяву.
Серед наданих суду доказів — копія трудової книжки колгоспника, де написано, що у 1982 – 1996 роках він працював у колгоспах на Сумщині та Херсонщині, копія військового квитка про перебування на військовому обліку з 1975 року та інші.
Суд задовольнив позовні вимоги чоловіка та встановив факт його постійного проживання на території України.
Тепер Григорій зможе отримати паспорт та реалізувати свої права як громадянина України, зокрема оформити пенсію.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 584/1865/23.