Після 40 років подружнього життя у Валентини залишилося двоє дорослих дітей та майнові претензії чоловіка стосовно батьківського будинку жінки.
Вже з перших років подружнього життя пара відчувала напругу у стосунках. Чоловік – далекобійник, постійно був у роз’їздах, а жінка виховувала синів та працювала інженеркою на одному зі столичних підприємств. Доволі часто сама матеріально забезпечувала свою родину, бо чоловік не завжди мав постійну роботу.
Відносини у родині з часом лише погіршувалися, виникали додаткові претензії один до одного. На сам подружжя вирішило розлучитися без судової тяганини.
У процесі розлучення подружжя не мало один до одного претензій майнового характеру. Однак, нещодавно жінка дізналася, що колишній чоловік звернувся з позовом до суду, в якому вимагає визнати будинок, успадкований нею після смерті матері, спільною сумісною власністю подружжя та отримати у власність частину цього майна. У позові він стверджує, що вартість спірного будинку істотно збільшилася через його суттєві грошові та трудові витрати на ремонт та оздоблення, саме тому, він має право на частину цього нерухомого майна.
Бажаючи захистити своє право власності на батьківський будинок Валентина, за порадою знайомої, звернулася до Київського бюро правової допомоги №7.
Оскільки середньомісячний дохід жінки не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, вона має право на всі види правничих послуг від системи безоплатної правничої допомоги. Отож, для складання процесуальних документів жінці призначили юриста Юрія Чуприна. Він склав відзив на позовну заяву колишнього чоловіка.
Потому, представляти інтереси клієнтки у суді призначили юристку бюро Антоніну Туманцову.
«Коли я взялася за цю справу навіть не здогадувалася, скільки перешкод доведеться подолати на шляху до рішення суду. Довелося не лише консультувати клієнтку і представляти її інтереси в суді, а й вчити жінку збирати докази, разом з нею їздити до будинку та фіксувати результати злому», — згадує юристка.
Як результат — вдалося довести, що спірний будинок є особистою приватною власністю клієнтки та не підлягає поділу. На підтвердження цього суду надали докази отримання будинку у спадщину, постійного проживання пані Валентини у ньому та докази того, що протягом спільного життя цей будинок не змінив своєї вартості.
Правова позиція була обґрунтована нормами Цивільного та Сімейного кодексів.
Отож, рішенням суду позов колишнього чоловіка пані Валентини був залишений без задоволення. Жінка відстояла своє право власності на батьківський будинок.
«Я вдячна юристці системи безоплатної правничої допомоги, яка завжди була поруч зі мною, допомагала, нерідко заспокоювала і переконувала, що закон на моєму боці. Пересвідчившись у професійності юристів системи БПД вже навіть рекомендувала скористатися їхніми послугами своїй колезі», — згадує пані Валентина.
Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 753/1274/23.