назад

Доручення № 544 від 26.06.2014 р.

кримінальне провадження № 12014210010001540 від 09.06.2014 р.

Адвокат Бойко Василь Романович.

К. обвинувачувався у тому, що коли він близько 15 год.  8 червня 2014 року перебував у приміщенні торгового центру «Новус», що у м. Тернополі, у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, К. таємно викрав чоловічий станок для гоління вартістю 229,99 грн., який знаходився у відділі реалізації непродовольчих товарів торгового залу супермаркету.

Однак виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки на місці злочину був виявлений працівниками охорони торгового залу.

Такі дії К. слідством були кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на крадіжку – таємне викрадення чужого мана, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.

В під час судового розгляду адвокатом було доведено, що хоч у діях К. формально містяться ознаки діяння, передбаченого кримінальним кодексом, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки, тобто не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди особі, суспільству або державі.

З врахуванням самої обстановки вчинення К. діяння, тобто факту, що з приміщення торгового закладу останній не вийшов, був затриманий працівниками охорони торгового закладу, його поведінки після скоєння діяння, а саме того, що він без жодних заперечень пройшов до службового приміщення, де видав станок, котрий намагався викрасти, вартості станка, суд прийшов до переконання, що дії К. хоча формально і містять ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки, оскільки не заподіяли і не могли заподіяти істотної штоди ТОВ «Новус-України».

На підставі цього, з врахуванням положення ч. 2 ст. 11 КК України Тернопільським міськрайонним судом вироком від 13 серпня 2014 року визнано К. невинним та виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.