На стадії досудового слідства громадянин А. обвинувачувався в тому, що у березні 2014 року близько 15 години у с. Побійна, Жашківського району Черкаської області спільно із матір’ю (громадянка Б.) та її співмешканцем ( громадянин В.) в будинку останнього по місцю свого проживання вживали спиртні напої. При цьому між матір’ю громадянина А. та її співмешканцем виникла сварка. Маючи намір припинити конфлікт та не маючи наміру на вбивство, обвинувачений, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, взяв громадянина В. за одяг, відвів в одну з кімнат будинку, де легковажно, не передбачаючи настання смерті останнього та суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді смерті, діючи з необережності, кинув громадянина В. на ліжко. При падінні на ліжко громадян В. вдарився головою об стіну біля ліжка, втратив свідомість. Внаслідок удару об стіну громадянин В. отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму без ушкодження кісток черепа з забоєм головного мозку, лівосторонню субдуральну гематому, крововиливу під м’які мозкові оболонки, що в своєму перебігу ускладнились розвитком травматичного набряку головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
Громадянин В. був доставлений в Жашківську центральну районну лікарню і після проведеного лікування 15 березня 2014 року був виписаний. В ніч з 21 на 22 березня 2014 року громадянин В. помер у своєму будинку. Причиною смерті, згідно висновку судово-медичної експертизи, стала закрита черепно-мозкова травма без ушкодження кісток черепа з забоєм головного мозку, лівостороння субдуральна гематома, крововиливи під м’які мозкові оболонки, що в своєму перебігу ускладнились розвитком травматичного набряку головного мозку.
Таким чином, громадянина А. було обвинувачено у скоєнні вбивства через необережність, (кваліфікація за ч.1 ст. 119 КК України) – санкція статті передбачає максимальну міру покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Судовий розгляд справи здійснювався 13.10.2014 Жашківським районним судом Черкаської області. Захисник Євич С.П., який діяв за дорученням Черкаського ОЦБВПД, ретельно проаналізувавши матеріали справи, висновки експертиз та данні медичної картки, під час розгляду справи зумів переконати суд, що наміру в підзахисного спричинити громадянину В. тілесні ушкодження будь-якої тяжкості не було, а тим паче не було в нього наміру спричинити останньому смерть.
Суд, всебічно дослідивши обставини кримінального провадження, аргументи захисника та проаналізувавши і оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, так як відсутня об’єктивна сторона злочину.
Таким чином, завдяки виваженій правовій позиції та якісній роботі адвоката Євича Сергія Петровича, судом 13 жовтня 2014 року громадянина А. у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 119 КК України було визнано невинним та виправдано на підставі ст.ст. 373-376 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення .
Участь захисника в кримінальному судочинстві є найбільш вагомим засобом реалізації особою права на захист.
Зазначений виправдувальний вирок в апеляційному порядку не оскаржувався.