Змалку людину вчать бути чесною та відвертою. Однак, надмірна довіра інколи може слугувати приводом до ошукання та, як варіант, втрати матеріальних цінностей. Історія клієнтки системи безоплатної правової допомоги є яскравим прикладом досягнення справедливості за участі професійних правників.
Починаючи з 2018 року пані Світлана є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Земельну ділянку успадкувала після смерті свого чоловіка – пана Олексія. За життя він почав важко хворіти, потребував значних коштів на лікування.
У 2013 році стан здоров’я критично погіршився і фінансове питання стало життєво необхідним. Тоді чоловік звернувся до пана Михайла, в оренду якому попередньо здав земельну ділянку, за грошовою допомогою в розмірі 30 000 гривень. Останній погодився надати кошти. у разі, якщо пан Олексій підпише новий договір оренди. У підсумку угоду підписали, проте не надали хворому можливості ознайомитися з її змістом. До того ж, стан здоров’я не дозволяв цього зробити. Разом з договором чоловік Світлани, виконуючи прохання орендаря, передав йому оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, потрібний начебто для реєстрації правочину. Слід зауважити, що між чоловіком пані Світлани та агрофірмою, керівником якої є пан Михайло, укладено договір про надання зворотньої фінансової допомоги. Тобто, надані кошти потрібно було повернути.
Згодом орендар відмовився повертати Акт. Крім того, стало відомо, що угода укладена не з паном Михайлом, а з його сином і що насправді це не договір оренди, а договір емфітевзису на 200 років із платою в розмірі однієї гривні на рік з рядом несправедливих умов для пана Олексія. У 2015 році чоловік Світлани звернувся до поліції, яка проведено відповідну перевірку та рекомендувала подати позов до суду.
Плату за земльну ділянку сімейна пара так і не отримала. Питання її використання у відповідності до цільового призначення теж залишалось невідомим.
З метою визнання договору недійсним жінка у 2019 році звернулась до Тетіївського бюро правової допомоги. Із цього моменту почалась довготривала боротьба пані Світлани за підтримки адвокатки Іванни Безуглої. Кожен наступний крок давався складніше за попередній і лише в травні цього року вдалося зробити, здавалося б, неймовірне – рішенням суду визнано договір недійсним та скасовано його державну реєстрацію.
Яким був шлях до перемоги над незаконними діями недобросовісного орендаря?
Спочатку суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Не підтримав клієнтку і суд апеляційної інстанції. Лиш касаційною інстанцією справа направлена на новий розгляд в місцевий суд, який все ж задовільнив позовні вимоги пані Світлани.
Довідково: серед правових підстав задоволення позову наступні:
– стаття 626 Цивільного кодексу України – договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;
– стаття 627 Цивільного кодексу України – сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
– стаття 629 Цивільного кодексу України – договір є обов’язковим для виконання сторонами;
– стаття 638 Цивільного кодексу України – Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
– стаття 203 Цивільного кодексу України – загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; соба, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
– стаття 203 Цивільного кодексу України – підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
– статті 229 – 233 Цивільного кодексу України визначають, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером №380/1066/19.