До Полтавського бюро правової допомоги №1 звернулася Юлія, яка розповіла, що є особою з інвалідністю третьої групи. Пару останніх років, після перенесеної хвороби їй присвоїли групу інвалідності та вона почала отримувати пенсію по інвалідності. На її розмір вона не дуже звертала увагу, адже працювала, мала заробітну плату, а з приводу пенсії по інвалідності розмірковувала собі так: «Що платять — і за те спасибі, тим більше в такий скрутний час: епідемія, а потім і зовсім війна…».
Коли жінка мала право отримувати пенсію по віку, управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вирішило перевірити трудовий стаж жінки, адже саме він впливає на розмір пенсії. Фонд відмовиву зарахуванні до трудового стажу періоду навчання Клієнтки у вищому навчальному закладі з огляду на розбіжності написання прізвища у дипломі про вищу освіту та паспортному документі.
Річ у тім, що за радянських часів прізвище клієнтки було написано через букву «и», яка читалася як «і». Після здобуття Україною суверенітету паспортні документи СРСР підлягали обміну і при видачі вітчизняного паспорта прізвище жінки не переклали, а у дипломі про вищу освіту, при дублюванні анкетних даних двома мовами, прізвище все ж переклали і написали через «і». Тоді на цей факт ніхто не звернув уваги, як в і подальшому. Жінка користувалася своїм дипломом, пред’являючи його за потреби і сумнівів у тому, що вона є його власником не виникало допоки жінка не почала оформлювати пенсію.
Щоб довести, що диплом дійсно належить жінці, Полтавський місцевий центр з надання БВПД доручив цю справу доручив фахівцю Полтавського бюро правової допомоги №1, адвокату Артемові Пархоменку.
«Оскільки рішення органу Пенсійного фонду України не можна назвати вочевидь незаконним через дійсну наявність розбіжностей у написанні прізвища, то належним способом захисту права клієнта на пенсію в даному випадку стало звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу — диплома про вищу освіту», – розповів юрист.
Фахівець склав відповідну заяву, яка була подана на розгляд районного суду.
«Зібравши велику кількість доказів, що моя клієнтка дійсно навчалася у навчальному закладі і надавши їх до суду, нам вдалося переконати суд, що цей документ, не дивлячись на розбіжність у прізвищі був виданий саме їй, а відтак цей строк є строком навчання моєї Клієнтки, тому має бути включений до її трудового стажу, адже диплом належить саме їй, а не іншій особі», – зазначив Артем Пархоменко.
Розглянувши справу місцевий суд у повному обсязі задовольнив заяву.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 545/6142/22