Доручення № 964 від 31.10.2014 р.
провадження № 607/18244/14-к
Адвокат Карпа Марія Михайлівна.
Р. обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 с.307 КК України – незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчинений повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України. (тяжкий злочин, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна).
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2015 року Р. було виправдано за ч. 2 ст. 307 КК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції стороною обвинувачення було подано апеляційну скаргу, в якій обґрунтовувалось незаконність судового рішення. Зокрема, прокурором вказувалось на те, що суд вийшов за межі наданих КПК України повноважень, надавши оцінку об’єктивності підстав для заведення оперативно-розшукової справи, проведення оперативно-розшукових заходів, внесення відомостей про початок досудового розслідування та підозри особи у вчиненні злочину. Вказує на те, що при проведенні оперативних закупок була відсутня провокація на вчинення Р. злочину із сторони правоохоронних органів, а вони були проведені з метою фіксації його протиправної діяльності.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи в силі вирок суду першої інстанції апеляційний суд вказав наступне.
Оцінюючи підставу для проведення оперативно-розшукових заходів суд взяв до уваги те, що у протоколі за результатами проведення оперативно розшукового заходу –аудіо, -відео контролю особи, згідно якого відібрано матеріали, які можуть бути використані як приводи і підстави для початку досудового розслідування, вказані недостовірні дані, оскільки зміст розмови між особами, який міститься на диску, що є додатком до протоколу, котрі зафіксовані на даному відеозаписі розмови зрозуміти практично неможливо та немає сцени де б хтось комусь передавав гроші чи паперові згортки. З огляду на це, такий протокол є, в силу ст. 87 КПК України, недопустимим доказом, а тому не міг використовуватися під час прийняття інших процесуальних рішень. Не зважаючи на це, прокурором була винесена постанова про проведення контролю за вчиненням Р. злочину у формі оперативної закупки, проведення якої доручено начальнику Тернопільського РВ та слідчому Тернопільського РВ.
Апеляційний суд вказав, що такий порядок, який встановили органи досудового розслідування всупереч вимогам процесуального закону і з яким погодився прокурор, є лише свідченням штучного зростання злочинності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів у державі та «успішної боротьби» з нею.
Також, суд апеляційної інстанції вказав на порушення при проведенні самої негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі.
Так, суд відмітив, що вказана негласна слідча дія, в порушення вимог ст. 41 КПК України, проведена не тими особами, котрим її доручив прокурор, а заступником начальника БНОН УМВС України у Тернопільській області та двома іншими співробітниками цього підрозділу. Стороною обвинувачення не надано суду будь-яких фінансових документів, що підтверджують законність походження грошей, які були використані для проведення оперативних закупівель.
З посиланням на практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції відзначено, що під час здійснення оперативних заходів органи досудового розслідування не виявляли необхідної пасивності, отже – відносно обвинуваченого була здійснена провокація правоохоронних органів, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що обвинуваченим було б вчинено злочин без втручання з боку правоохоронних органів. Також судом відзначено, що особа, яка діяла за вказівками правоохоронних органів і яка безпосередньо здійснювала закупку наркотичних засобів за гроші, отримані від працівників правоохоронного органу, в кожному наступному разі впливала на суб’єкта злочину, схиляючи його до його вчинення.
Інформації про оскарження вказаної ухвали апеляційного суду в касаційному порядку на даний момент немає.