Вже понад місяць рускій агресор нищить мирні міста та села в Україні, через що українці змушені покидати свої домівки, рятуючи свої життя та життя своїх рідних. Нині кількість вимушених переселенців вже сягає понад десять мільйонів. Левова частка з них прямує до найзахіднішої області країни – Закарпаття. Місцева влада, державні й громадські організації згуртувалися та надають всебічну допомогу переселенцям, які окрім житла, їжі, одягу та медичної підтримки, потребують і юридичної допомоги, доступ до якої забезпечують юристи центрів та бюро правової допомоги.
Нині вже налагоджено консультування вимушених переселенців у пунктах прийому та перебування переселенців по всій області. Чи не найбільш «гарячою» точкою є залізничний вокзал в Ужгороді, куди щодня прибувають евакуаційні потяги з мешканцями східних та центральних областей України. Правову допомогу від держави для переселенців тут забезпечують фахівці Ужгородського місцевого центру з надання БВПД.
Які найнагальніші правові потреби у вимушених переселенців, які проблемні питання та як вони вирішуються, знає директор центру Михайло Давиденко, який особисто або разом із юристами закладу чергує на залізничному вокзалі майже щодня.
Михайле Миколайовичу, скільки часу працюють пункти консультування переселенців?
Практично з перших днів війни системно запрацював цілодобовий координаційний центр Ужгородської міської ради та гуманітарний штаб з розміщення евакуйованих осіб в «Совиному гнізді». Підрозділ штабу сформовано і на міському залізничному вокзалі, обласною владою забезпечено цілодобове транспортування біженців до кордону зі Словаччиною. Майже одночасно був сформований волонтерський центр під егідою ГО «Сила Ужгорода», який включає інформаційний центр, підрозділ забезпечення ночівлі для мам з дітьми, цілодобовий пункт гарячого харчування для прибуваючих, забезпечення дитячого харчування та перебування мам з немовлятами, допомоги багатодітним родинам та інвалідам, волонтерський транспортний центр, центр прийому гуманітарної допомоги, формування груп для організованого виїзду за кордон тощо. Також на вокзалі запрацював підрозділ ужгородського «Червоного Хреста», надання психологічної допомоги. Широко розгорнув свою діяльність і Рух підтримки закарпатських військових, який активно працює в обласному центрі з 2014 року.
Задля ефективної взаємодії та швидкого реагування на потреби переселенців, які прибувають до Ужгорода евакуаційними потягами з Києва, Харкова, Краматорська, Маріуполя та ін., фахівці Ужгородського місцевого центру налагодили комунікацію з усіма підрозділами, оскільки ВПО, учасники АТО та ОСС, інваліди, діти, малозабезпечені категорії населення є суб’єктами права на правову допомогу за рахунок держави.
Оцінивши ситуацію, ми визначили, що найбільш гостра потреба у правовому консультуванні є у волонтерському «Інформаційному центрі» на залізничному вокзалі, тож пункт доступу до БПД був відкритий саме там і запрацював на постійній основі з 9 березня.
Чи справді потребують переселенці правову допомогу та скільки звернень надійшло до центру?
Безумовно, адже нині вимушені переселенці опинилися перед низкою життєво важливих проблемних питань, які слід вирішувати у правовому полі. Практично всі, без виключення, потребують комплексного пакету допомоги, яка включає фізіологічну, психологічну, інформаційну, правову, медичну, соціальну, транспортну, комунікаційну тощо. Важливо, що робота, організована у пункті прийому залізничний вокзал «Ужгород» містить всі ці складові.
З початку війни Ужгородський місцевий центр з надання БВПД надав понад 400 юридичних консультацій, переважна більшість з яких надавалась саме переселенцям і біженцям. Це те, що відображено в нашій інформаційно-аналітичній системі (КІАС). Консультації, які працівники центру надавали на залізничних вокзалах м. Ужгорода та Чопа під час прибуття евакуаційних поїздів у режимі нон-стоп, або в телефонному режимі, навіть не встигали обліковувати. То ж до формальної цифри первинної правової допомоги, наданої внутрішньо переміщеним особам, можна сміливо додати ще 1000-1100 наданих усно консультацій тільки працівниками центру.
З якими питаннями найчастіше звертаються втікачі від війни?
Коло питань надзвичайно широке. Окреслю тільки найважливіші та ті, які найчастіше зустрічаються: дії особи при втраті документів, перетин кордону, правовий статус перебування ВПО за кордоном, питання мобілізації, постановка і зняття з військового обліку, фіксація зниклих безвісти та загиблих, втрата родинних зав’язків, встановлення опіки, отримання пенсії та соціальної допомоги, оформлення пенсій, підтримки з боку структур МЗС України за кордоном тощо. Зараз, спільно з адвокатами системи БПД, ми активізуємо роботу щодо допомоги в питаннях фіксації та документування військових злочинів та відшкодування заподіяних війною збитків, як моральних так і матеріальних.
Чи є можливість допомогти їм відразу. Чи є потреба у судових вирішеннях справ.
Всім, хто цього потребує, надається первинна правова допомога на місці.
Зі зростанням кількості осіб, які отримують статус ВПО, ми очікуємо стрімкий ріст звернень за вторинною правовою допомогою. Тільки в Ужгороді наша місцева територіальна громада збільшилася за місяць на десятки тисяч людей, а з врахуванням всього Ужгородського району, цифра може сягнути за сто тисяч переміщених осіб. За статусом вони всі відносяться до ВПО і теоретично можуть звернутися до місцевого центру з тих чи інших питань. На перспективу, з врахуванням позовів із відшкодування заподіяних війною збитків, таких судових процесів буде дуже багато. Так що роботи системі БПД не бракуватиме. Плюс наша звичайна поточна: розлучення, аліменти, зняття з реєстрації, виправлення документів, апеляційне оскарження судових рішень тощо.
Які проблемні питання. Що не завжди можна вирішити?
Під час воєнного стану не діють певні конституційні норми, законодавча база стрімко змінюється під потреби країни, що захищає себе. Деякі прийняті рішення, пов’язані з безпекою і бойовими діями, носять непублічний характер і ми не завжди можемо у повному обсязі надати консультативну правову допомогу. Адже той чи інший орган виконавчої влади в конкретній ситуації приймає і такі рішення, це його правомірність. Насамперед це стосується дій Державної прикордонної служби. А стрімка зміна законодавчих норм іноді призводить до того, що головний нормативний документ – закон, чи зміни до нього, вже прийнято, але до початку практичної реалізації проходить декілька днів, поки відповідні служби починають його виконувати чи втілювати. Громадяни України звикли жити в демократичній країні, де задекларовані правові норми мають діяти, тож такі затримки викликають в них занепокоєння і роздратування.
Які настрої у переселенців. Чи планують залишатися, чи мають намір виїжджати з України?
За інформацією з відкритих джерел з місця свого постійного проживання були змушені вихати вже понад 10 мільйонів людей, з них майже чотири мільйони виїхали за межі України. Як прикордонне місто, де кордон знаходиться на відстані 2 кілометрів від Ужгороду, ми у великій кількості бачимо і одну і другу категорію. Приємно, що понад 99% людей чекають на нашу Перемогу, швидке завершення бойових дій і повернення до рідних домівок. Людей у розпачі, чи тих хто висловлювався, що хоче виїхати з країни назавжди, зовсім небагато. Усі показують надзвичайно високий рівень взаємодопомоги, згуртованості та впевненості, що все буде добре. Такої консолідації, відданості, взаємної підтримки та любові до країни і українців не очікував ніхто. Ні вороги, ні друзі, ні ми самі.
Особлива подяка усім волонтерам – ужгородцям, які за покликом серця, вкладаючи власні кошти і сили, у вільний від роботи час займаються благородною справою, та нашим співвітчизникам, які першими відчули, що то за лихо війна, і приїхавши до нас, активно долучилися до волонтерського руху в місті та області.
Всі, з ким доводиться спілкуватися в ці буремні дні, переконані, що Україна була, є і буде. Ми переможемо і все відбудуємо. Все буде Україна!
