Найголовніше, що може зробити
батько для своєї дитини, –
це бути гарним чоловіком її матері
(Януш Вишневський)
Говорячи про насильство в сім´ї, ми не випадково взяли за епіграф слова одного з найпопулярніших письменників сучасної Польщі Януша Вишневського, адже його влучний вираз містить суть проблеми, яка була запропонована для обговорення студентам Херсонського економічно-правового інституту.
Під час правопросвітницького заходу, який відбувся 29 березня в Регіональному центрі з надання БВПД у Херсонській області, менеджер з якості Максим Магда розказав про досить поширене в Україні явище – домашнє насильство.
Студенти дізналися, що будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо вони порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю, є насильством. Причому жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: дружина чи чоловік, неповнолітні діти, престарілі батьки чи родичі, немічні родичі чи інваліди, прийомні батьки.
Види домашнього насильства
Фізичне насильство – це умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;
Сексуальне насильство проявляється в протиправному посяганні одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім’ї.
Психологічне насильство пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.
Економічне насильство проявляється в умисному позбавленні одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Говорячи про домашнє насильство, психологи називають такі причини:
- негаразди в сім´ї;
- бідність, алкоголь, наркотики;
- невміння вирішувати конфлікти мирним шляхом.
Варто зазначити, що статистичні дані, які привів лектор, виявилися не втішними:
- за даними ВООЗ, до 30 % жінок у світі в тій чи іншій формі зазнавали фізичного та/або сексуального насильства з боку своїх чоловіків або партнерів;
- у Європі домашнє насильство посідає I місце серед причин смерті жінок віком від 16 до 44 років, випереджаючи ДТП та онкологічні захворювання;
38 % убивств жінок у світі скоєно партнерами жертв;- кількість дітей, які щодня у світі потерпають від домашнього насильства, перевищує 10 млн.;
- в Україні щороку реєструється близько 150 тис. повідомлень до поліції про насильство в сім’ї. За оцінками експертів – це, у кращому випадку, лише 10 % від реальної кількості фактів;
- в абсолютній більшості випадків – до 97 % – жертвами насильства в сім’ї стають жінки.
Чому представниці прекрасної статі не поспішають звертатися по допомогу?
Незважаючи на такі невтішні соціологічні дані, жертви сімейного насильства не поспішають звертатися по допомогу до правоохоронних органів, в соціальні установи чи до інших людей. Причин такої ситуації є кілька.
По-перше, у представниць слабкої половини немає альтернатив (або жертва впевнена, що немає) працевлаштування та джерел надходження фінансів, адже часто всі грошові надходження контролює чоловік. Особливо це характерно для жінок із дітьми.
По-друге, у жінки немає житла або іншого помешкання, куди вона могла б переїхати, у тому числі разом із дітьми.
По-третє, соціальні, культурні, сімейні цінності, які декларують шлюб як найвищу соціальну цінність і закликають до збереження сім’ї за будь-яку ціну;
По-четверте, оточення, яке переконує жінку в тому, що вона сама винна в насильстві й може зупинити його, якщо підкориться вимогам партнера.
До цих причин можна також віднести синдром набутої безпорадності; іммобілізація внаслідок психологічної та/або фізичної травми; відчуття сорому та власної вини; реалізація сценарію «рятівниці» в умовах «токсичної» або «залежної» любові.
До речі, якщо особа, що вчиняє насильство в сім´ї є алко- або наркозалежною та систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).
«Колесо насильства»
За словами Максима Магди, людина, яка вперше зазнала насильствa, не відразу про це заявляє.
У психології є таке поняття, як «цикл насильства» або «колесо насильства». Відбувається насильство, йде агресія, тоді – примирення, потім знову відбувається насильство. І з кожним разом примирення стає коротшим, а насильство – частішим. Спочатку прояви насильства можуть бути раз на рік, потім щомісяця, згодом може дійти до кількох разів на тиждень. На жаль, спрацьовують наші ментальні переконання: ми не звикли виносити сміття із хати. Якщо за кордоном у випадках домашнього насильства сусіди відразу викликають поліцію, то в нас – міцніше закривають двері й намагаються не втручатися.
Куди звернутись за допомогою у разі насильства в сім’ї?
Варто зазначити, що під час правопросвітницького заходу працівник системи БПД не тільки детально розказав молоді, що робити і куди звертатися по допомогу, але й закликав не мовчати, а інформувати відповідні органи у разі потреби та поширити цю інформацію серед друзів та знайомих. Тож у разі домашнього насильства необхідно звертатися до:
- поліції за місцем проживання;
- відділу сімейної та ґендерної політики Департаменту соціального захисту;
- Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- громадської організації відповідного спрямування;
- місцевого Центру з надання БВПД або бюро правової допомоги;
- суду;
- телефонувати на національну «гарячу лінію» з попередження насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (на базі громадської організації «Ла Страда-Україна»):
0 800 500 335
(безкоштовно зі стаціонарних телефонів)
або 386
(безкоштовно з мобільних телефонів)
Після відповідей на запитання студентів, Максим Магда нагадав присутнім про відповідальність за насильство в сім’ї:
- адміністративна (ст. 173-2 КУпАП);
- кримінальна (ст.125, 126, 122, 121, 115, 120, 127, 152-154 та ін. КК України).
Підводячи підсумки, треба сказати, що наші гості – студенти ХЕПІ – не тільки поповнили скарбничку знань з правової освіти, але й отримали практичні навички, які завжди зможуть застосувати у разі потреби.
