Звернення № 20
від Ольги / 18.05.2016
Питання:
Доброго дня! Підкажіть, будь ласка: 1) Яка в Україні процедура зняття з психіатричного обліку? Через який час можна провести процедуру після перебування на стаціонарному лікуванні? 2) Як можна запобігти зловживанню родичами того факту, що людина деякий час вважалася психічно хворою? Особливо коли йдеться про розподіл спадщини? І коли йдеться про навмисне перекручування фактів недобросовісними родичами задля того, щоб запроторити у психіатричну лікарню тих, хто заважає заздалегідь одержати спадщину? 3) Як згідно законодавства можуть бути покарані дії тих, хто вступає у змову з іншими людьми, намагаючись “зробити” нормальних людей “психічно хворими”, коли це не відповідає дійсності? 4) Як згідно законодавства можуть бути покарані дії тих, хто заради власної фінансової вигоди та інших вигод намагається переконати знайомих людей у психічній неповноцінності конкретних осіб, коли на це немає жодних підстав?
Відповідь:
Розглянувши Ваше звернення, направлене на електронну адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області повідомляємо наступне:
В Україні правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою визначені Законом України «Про психіатричну допомогу», «Інструкцією з організації диспансеру та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги» затвердженого Наказом МОЗ № 20 від 22.01.2007 року.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції визначено, що залежно від характеру та перебігу психічних розладів, диспансеризація здійснюється у вигляді диспансерного та консультативного нагляду.
Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що диспансерному нагляду підлягають особи, які страждають на психічні розлади та у зв’язку з формою та характером перебігу наявного розладу потребують систематичного спостереження за їх психічним станом лікарем-психіатром (або іншими фахівцями психіатричного закладу) для здійснення відповідних своєчасних профілактичних, діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів.
Також пунктом 4.8. Інструкції визначено, що припинення диспансерного нагляду за особою, яка страждає на психічний розлад, з переведенням її медичної документації до групи консультативного нагляду або до архіву відбувається на підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі: видужання особи, або такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує систематичного спостереження лікарем-психіатром (іншими фахівцями психіатричного закладу); зміни місця постійної реєстрації особи чи її смерті; прийняття судом рішення про відмову в продовженні надання особі (у тому числі неповнолітній особі віком до 15 років) амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, якщо вона сама чи її законний представник не згодні з продовженням диспансерного нагляду; відмови особи чи її законного представника від продовження диспансерного нагляду та відсутності підстав для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 5.1. Інструкції, Консультативний нагляд за особою, яка страждає на психічний розлад, установлюється з метою систематичного спостереження за перебігом психічного розладу, проведення відповідних діагностичних лікувальних, реабілітаційних та медико-соціальних заходів у разі, якщо форма та характер перебігу психічного розладу не потребують установлення за собою диспансерного нагляду, або відсутня усвідомлена згода особи, чи її законного представника, на проведення диспансерного нагляду, а підстави для надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відсутні.
Порядок зняття з консультативного нагляду визначений п.п. 5.5.-5.7. Інструкції, відповідно до яких: Термін перебування особи в групі консультативного нагляду визначається лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) залежно від форми та характеру перебігу психічного розладу, динаміки психічного стану та рівня соціальної адаптації.
Припинення консультативного нагляду за особою, яка страждає на психічний розлад, з передачею її медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) до архіву психіатричного закладу відбувається на підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі видужання особи, відсутності повторних звернень за амбулаторною або стаціонарною психіатричною допомогою впродовж 3 років, окрім осіб, які є інвалідами у зв’язку з наявним психічним розладом, а також при зміні місця постійного проживання (реєстрації) особи чи смерті.
Після проведення психіатричного огляду особи лікарем-психіатром на її прохання або за її усвідомленою згодою у будь-якому лікувально-профілактичному закладі чи вдома та вразі встановлення діагнозу психічного розладу лікар-психіатр може зробити висновок про відсутність потреби в наданні особі амбулаторної психіатричної допомоги. Дані такого огляду фіксуються в медичній карті амбулаторного хворого (форма № 025/о), а особа зараховується до групи консультативного нагляду. За відсутності повторних звернень особи за психіатричною допомогою впродовж року медична карта (форма № 025/о) передається до архіву.
Щодо Вашого питання запобіганню зловживання родичами інформації про знаходження особи на психіатричному обліку та розповсюдження такої інформації, то в такому випадку сама особа (чи уповноважена особа) має право звернутись до правоохоронних органів чи до суду за захистом прав, так як статтями 32 Конституції (254к/96-ВР), статтями 23 і 31 Закону України «Про інформацію» (2657-12) 1992 року та статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» (1489-14) 2000 року фактично визначено, що інформація про психічне здоров’я є конфіденційною і її збирання, зберігання, використання і розповсюдження підпадає під особливий режим.
