До Рівненського місцевого центру з надання БВПД звернувся пан Олексій (ім’я чоловіка змінене), якому діагностували хронічну хворобу нирок V-го ступеню, відтак він потребує проведення операції з пересадки донорської нирки.
Двоюрідний дядько пана Олексія добровільно та свідомо виявив бажання стати донором. Проте за законодавством України донором органів людини може бути лише повнолітня особа, яка є близьким родичем реципієнта. Через це і заклад охорони здоров’я відмовився проводити відповідну операцію.
Для проведення операції на території країни, де внутрідержавне право дозволяє бути донором осіб не першого ступеня спорідненості, клієнт коштів не має. Тому пан Олексій звернувся за допомогою до Рівненського місцевого центру з проханням захистити його право на життя та належну медичну допомогу.
Місцевий центр призначив клієнту адвоката Дмитра Ляшка за дорученням №017/2-0000285 від 05.07.2016 р., після чого адвокат подав заяву до суду про встановлення факту перебування у родинних відносинах.
Рішенням Рівненського міського суду від 15.07.2016 р. у справі №569/8619/16-ц заяву клієнта задоволено. Встановлено, що двоюрідний дядько клієнта є близьким родичем в розумінні статті 12 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині». Рішення суду допущено до негайного виконання в зв’язку з тяжкою хворобою заявника.
При вирішенні цієї справи суд, зокрема, враховував, що, відповідно до ст. 4 «Резолюції про приведення у відповідність законодавства держав-учасників з питань вилучення, пересадки і трансплантації матеріалів організму людини», прийнятої Радою Європи 11.05.1978 року, вилучення матеріалів, регенерація яких неможлива, повинне бути обмежене трансплантацією генетично відповідним особам, крім виключних випадків. Стаття 5 цієї Резолюції передбачає, якщо вилучення матеріалів має передбачуваний ризик для життя або здоров’я донора, вилучення може бути дозволено як виключення, коли воно виправдано мотивацією донора родинними зв’язками з реципієнтом і медичними показниками для цього випадку.
Згідно зі ст. 10 Додаткового протоколу до Конвенції про права людини і біомедицину щодо трансплантації органів і тканин людини від 24.01.2002 року, вилучення органу у живого донора може бути здійснено на користь отримувача, з яким донор перебуває в близьких родинних стосунках, які визначені законодавством.
Статтею 4 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» передбачено, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Виходячи з приписів ст. 8 ЦПК України, суд може застосувати міжнародний договір, який передбачає, що донорами можуть бути генетично відповідні особи, які перебувають з реципієнтом у близьких родинних стосунках, зокрема і двоюрідній дядько заявника кровного споріднення.