Перейти до основного вмісту

Виправдувальний вирок за ч.2 ст.307 КК

За дорученням № 017-0000448 від 29.05.2015 у кримінальному провадженні №12014180010006405 адвокат Мирослава Кисельова здійснювала захист за призначенням клієнта, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно).

Право захищено Історія допомоги системи надання БПД
Маєте схожу правову проблему?

Зверніться до системи безоплатної правничої допомоги

Безоплатну правничу консультацію може отримати кожен. Захист і представництво інтересів у суді надаються людям, які належать до категорій, визначених законом.

Перевірити право на захист і представництво інтересів у суді
0 800 213 103Зателефонувати безкоштовно Написати юристу Знайти бюро
Як допомогла система надання БПД

Історія справи

За дорученням № 017-0000448 від 29.05.2015 у кримінальному провадженні №12014180010006405 адвокат Мирослава Кисельова здійснювала захист за призначенням клієнта, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно).

Професійні дії адвоката допомогли довести, що правоохоронці під час слідства вдалися до провокації відносно звинуваченого. В результаті чоловіка, якому загрожувало позбавлення волі до 10-ти років з конфіскацією майна, вироком Рівненського міського суду від 07.12.2015 року виправдано, а дії міліціянтів визнано такими, що порушують права людини.

Зокрема, суд з посиланням на практику ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Коробов проти України», «Барбера, Мессере і Хабардо проти Іспанії», «Раманаукас проти Литви» дійшов висновку про сумнівний характер вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального злочину, який не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», та визнав у всіх інкримінованих епізодах збуту наркотичних засобів наявність провокації злочину зі сторони працівників міліції, а докази отримані в зв’язку з цим – недопустимими. Тобто, в ході судового розгляду справи, були встановлені наступні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства у зібранні та закріпленні доказів стороною обвинувачення:

  • відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності щодо обвинуваченого;

  • не розсекречення прокурором в суді матеріалів ОРС та результатів ОРД для їх безпосереднього дослідження судом, коли обвинувачений свою причетність до злочину не визнає, а обвинувачення ґрунтується виключно на доказах, зібраних за результатами оперативно-розшукових заходів, на предмет законності заведення оперативно-розшукової справи та проведення в її межах оперативно-розшукових заходів, так і з точки зору достовірності наявних в ОРС відомостей.

  • відсутність доказів про залучення особи до участі у справі в якості особи, що буде здійснювати оперативну закупку;

  • суперечності в показаннях свідків обвинувачення;

  • відсутність підтвердження отримання коштів спеціального призначення оперативними працівниками міліції, законність їх походження;

  • відсутність в матеріалах кримінального провадження акту про перерахунок виділених коштів з переписом номерів та серій купюр з виготовленням їх ксерокопій, відсутність підписів та прізвища оперативних працівників ОБНОН на копіях грошових купюр, отриманих для проведення даної оперативної закупки.