назад

Виправдувальний вирок за ч.2 ст.307 КК

За дорученням № 017-0000448 від 29.05.2015 у кримінальному провадженні №12014180010006405 адвокат Мирослава Кисельова здійснювала захист за призначенням клієнта, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно).

Професійні дії адвоката допомогли довести, що правоохоронці під час слідства вдалися до провокації відносно звинуваченого. В результаті чоловіка, якому загрожувало позбавлення волі до 10-ти років з конфіскацією майна, вироком Рівненського міського суду від 07.12.2015 року виправдано, а дії міліціянтів визнано такими, що порушують права людини.

Зокрема, суд з посиланням на практику ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Коробов проти України», «Барбера, Мессере і Хабардо проти Іспанії», «Раманаукас проти Литви» дійшов висновку про сумнівний характер вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального злочину, який не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», та визнав у всіх інкримінованих епізодах збуту наркотичних засобів наявність провокації злочину зі сторони працівників міліції, а докази отримані в зв’язку з цим – недопустимими. Тобто, в ході судового розгляду справи, були встановлені наступні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства у зібранні та закріпленні доказів стороною обвинувачення:

  • відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності щодо обвинуваченого;

  • не розсекречення прокурором в суді матеріалів ОРС та результатів ОРД для їх безпосереднього дослідження судом, коли обвинувачений свою причетність до злочину не визнає, а обвинувачення ґрунтується виключно на доказах, зібраних за результатами оперативно-розшукових заходів, на предмет законності заведення оперативно-розшукової справи та проведення в її межах оперативно-розшукових заходів, так і з точки зору достовірності наявних в ОРС відомостей.

  • відсутність доказів про залучення особи до участі у справі в якості особи, що буде здійснювати оперативну закупку;

  • суперечності в показаннях свідків обвинувачення;

  • відсутність підтвердження отримання коштів спеціального призначення оперативними працівниками міліції, законність їх походження;

  • відсутність в матеріалах кримінального провадження акту про перерахунок виділених коштів з переписом номерів та серій купюр з виготовленням їх ксерокопій, відсутність підписів та прізвища оперативних працівників ОБНОН на копіях грошових купюр, отриманих для проведення даної оперативної закупки.