назад

Доручення № 848 від 06.08.2015 р.

Адвокат Андрусенко Ігор Ярославович.

Адвокат Андрусенко І. Я. здійснює захист за призначенням обвинуваченого Л., який підозрюється в хуліганстві, вчиненому із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК України — хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї – тяжкий злочин, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років).

Обвинувачений більше року знаходився під вартою.

В жовтні захисник обвинуваченого звернувся до Бучацького районного суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В своєму клопотанні та в судовому засіданні захисник вказував на те, що на даний момент відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всі докази органом розслідування зібрані, потерпілі претензій не мають, в судовому засіданні допитані усі свідки, а тому ризик того, що підзахисний буде перешкоджати встановленню істини в справі не обгрунтований. Вважає, що тримання під вартою буде порушувати  розумні строки  такого запобіжного заходу. Вказує, що прокурор не довів, що жоден із більш м’яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема п.80 судового рішення ЄСПЛ по справі Харченко проти України, де вказано,  що попереднє тримання під вартою заявника тривало два роки і чотири місяці. Необхідно відзначити, що серйозність звинувачень, пред’явлених заявнику і ризик його втечі були висунуті в якості аргументів на етапі вирішення питання взяття заявника під варту. Після цього, прокурори і суди не наводили взагалі ніяких підстав для продовження тримання заявника під вартою та зазначали, що раніше обраний запобіжний захід був правильним. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (див. вищенаведену справу «Елоев проти України», п. 60). Інші підстави національні суди в цій справі не вказують. Крім того, національні владні органи не розглядали застосування інших запобіжних заходів, альтернативних утриманню під вартою.

Посилається, також на п.60 судового рішення ЄСПЛ по справі Елоев проти України, в якому зазначено, що, хоча переховування заявника протягом одного року було для органів влади достатньою причиною для тримання  його під вартою на час попереднього слідства та судового слідства, тяжкість пред’явлених йому обвинувачень та ризик його втечі були єдиними підставами для суду не змінювати обраний заявнику запобіжний захід. Перше судове рішення щодо  цього  було прийнято  через  два  роки та три місяці після його арешту. Проте згідно з пунктом 3 статті 5  Конвенції зі  спливом певного  часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення  свободи,  і судові органи мають навести інші підстави для продовження  тримання  під  вартою. Суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 01.03.2007 року).

Враховуючи вищенаведене, ухвалою Бучацького районного суду від 26 листопада 2015 року обвинуваченому адвоката Андрусенка І. Я. змінено раніше обраний запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась, оскільки окремому оскарженню не підлягає.