Антоніні — 17 років і вона хоче вийти заміж за Андрія. Вони познайомилася рік тому і між ними одразу склалися теплі і щирі стосунки.
Маючи взаємні почуття та повагу один до одного пара вирішила одружитися, проте на заваді став вік нареченої — дівчина ще не досягла повноліття.
Крім цього, мати дівчини була категорично проти цього шлюбу, оскільки вона немає ані освіти, ані роботи — базового підґрунтя для створення власної сім’ї. Проте батько навпаки підтримав доньку та її обранця і не заперечував проти їхнього шлюбу.
Тож, Антоніна почала шукати можливості та способи вплинули на матір, оскільки завагітніла і мріяла про появу дитини в повноцінній родині.
Саме так дівчина опинилася в міській раді Новомосковська, де їй порадили звернутися до юристів Новомосковського бюро правової допомоги. Вона скористалася порадою.
На момент звернення до бюро вже діяли зміни до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», які дозволили сімнадцятирічній дівчині звернутися за вторинною правничою допомогою за рахунок держави самостійно, без участі свого законного представника — батька або матері. Представляти її інтереси у суді доручили юристці Тетяні Прокопець.
Оскільки матір дівчини була не згодна із раннім шлюбом доньки, юристка бюро порекомендувала Антоніні переїхати до батька, якого згодом залучили до справи у якості заінтересованої особи. Після отримання підтверджуючих документів про спільне проживання доньки разом із батьком Тетяна Прокопець підготувала до суду заяву в рамках окремого провадження про зменшення шлюбного віку.
Дослідивши всі обставини справи, суд задовольнив заяву в повному обсязі.
«До участі в справі залучаються один або обоє батьків неповнолітньої дитини, якій надається право на шлюб. Суд заслуховує думку батьків, однак, вона не є визначальною. В судовому порядку має бути доведено або спростовано той факт, що укладення шлюбу у ранньому віці відповідає інтересам неповнолітньої дитини. Вагітність Антоніни у цьому випадку була визначальною для позитивного рішення по справі, аніж незгода її матері із раннім шлюбом», — коментує рішення юристка Тетяна Прокопець.
Номер справи та посилання на рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень №183/11752/23.
Довідково. Відповідно до ст. 22 Сімейного кодексу України, шлюбний вік для жінки — вісімнадцять років. Також, відповідно до кодексу, право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.